Невістка іншомовна, чужого нам менталітету, тим не менш, це не завадило нам жити мирно і добре два роки разом, в одному будинку, два роки до їхнього весілля, багато неприємного було сказано одне одному, не в зв’язці свекруха-невістка, як не дивно, а свекор-син-невістка, ми мали необережність, дурість, відкрито висловити синові свою думку щодо його передбачуваного одруження, син всю нашу розмову передав їй і невістка почала мстити

Миритися чи не миритися із сином та невісткою? У мене затяжна сварка зі старшим сином і невісткою. Повний розрив стосунків майже протягом 2,5 років, тяжких років. Синові 36 років, невістці 35. Живуть окремо, дітей немає. Вся наша сім’я, майже 20 років, уже у Великій Британії, в Лондоні.

Невістка іншомовна, чужого нам менталітету. Тим не менш, це не завадило нам жити мирно і добре два роки разом, в одному будинку, два роки до їхнього розпису. Багато неприємного було сказано одне одному. Не в зв’язці свекруха-невістка, як не дивно, а свекор-син-невістка.

Ми мали необережність, дурість, відкрито висловити синові свою думку щодо його передбачуваного одруження. На його прохання, до речі. Але із застереженням, що вибір робить він сам. Адже йому жити із цією людиною. Син всю нашу розмову передав їй і невістка почала мстити.

Вирішила звернутися до нашої спільноти з таким питанням: сьогодні молодший син (миротворець і парламентер), зробив нам заяву про те, що син з невісткою хочуть зробити кроки до примирення.

Сказати, що я сумую за сином, це нічого не сказати. За життя я гнучка і прихильниця компромісів. Самокритична. Можу і перепрошую, якщо винна. Не бачу в цьому нічого соромного. А, мені є за що вибачитись перед нашими хлопцями. Але ось у чому питання.

Чоловік мій уражений смертельно. Горезвісне слово «зрада» горить у його мозку розжареним залізом. А я хочу побачити і почути свою дитину. Не в соцмережах. Я стільки просила і молилася і ось…

Чоловік вважає, що син нас кинув задля своєї дружини, і цього йому пробачити не може. Мені теж дуже боляче, але хто без страху та докору? Син може прийти чи сам, чи з дружиною.

Треба відповісти. Як? Я вважаю, що вони пара, сім’я, і нехай приходять обоє. Вона каже, що нудьгує за нами. Можливо, їй боляче бачити, як мучиться син від цього розриву.

Не годиться розділяти їх. Вкотре відсунувши невістку, нагадавши їй, що вона чужа. Плюс, якщо прийде син один, можливо, в його сім’ї потім почнеться новий виток неприємностей. Як у грі про зіпсований телефон. За ці болючі для  нас роки, і ми, і вони, я сподіваюся, багато чого переосмислили. І невістка у тому числі.

Я дуже ціную такі благородні кроки назустріч і руку не відштовхну. Як потім мені просити у Господа і про що? Звісно, усвідомлюю те, що так, як було, вже не буде. Але, і квіти, пізніше каяття біля труни, теж не хочу. Чоловік мій бачити невістки не хоче. Але я вже усвідомила, що головна людина і головне життя у мого сина там, з його дружиною. Як переламати впертість, гордість чоловіка. Які знайти аргументи?

Шановні, дуже хочу вас почути та послухати. Пишу сумбурно, нервую, ніч, тиск високий і думи. Так тривожно зараз у всьому світі. Все так хитко. Живемо всі одним днем. Як знати, чи буде інший шанс?