Ніколи не думала, що доведеться розписуватись із уже колишнім чоловіком вдруге. Але життя повернулося зовсім не так, як планувалося. Разом прожили 15 років, народилися син та дочка. Довго терпіла загули чоловіка, але коли він почав мене ображати, зважилася на розлучення.
На той час у нього в однокімнатній квартирі в іншому районі міста жила мати. Я розраховувала, що він після розлучення переїде до неї, а я з дітьми залишусь у такій самій однокімнатній квартирі. Але свекруха категорично відмовилася приймати його, сказавши, що не хоче доживати свого життя з таким гулякою.
Я її розуміла, тому й не наполягала, а вигнати його не могла, бо ця квартира теж була його. Так і стали жити разом, тільки він сам собою, а я з дітьми. Не скажу, що не було проблем, адже в одній кімнаті важко не спілкуватися. Але це було інше спілкування. Чоловік пив, але нас не чіпав. Зізнаюся, я розраховувала, що після того, як не стане свекрухи він все ж таки переїде в ту квартиру (він єдиний син і спадкоємець).
Але й тут не склалося. Я дізналася, що дочка чекає дитину у 18 років і зібралася заміж. Жити не було де, і свекруха погодилася, щоб вони оселилися в неї. П’ять років вони жили разом, без сварок та конфліктів, тож бабуся й залишила квартиру внучці, вирішивши, що нашу успадкує син.
Син одружився, і живуть біля тещі. Ми з чоловіком удвох, як і раніше. Він приносить зарплату, я готую та прибираю, разом ходимо в гості до дітей та онуків (у дочки вже двоє та у сина також дві дівчинки). Невістка дуже незадоволена, що наша донька має квартиру, а синові ми нічого не дали. Хоча регулярно допомагаємо грошима, купили машину. Але це не береться до уваги.
Три місяці тому чоловікові поставили страшний діагноз. Ми всі були шоковані, а невістка всім нам заявила: «коли батька не стане, ми відразу переїжджаємо у вашу квартиру, а ви поїдете до своєї матері до села».
Я не могла вимовити й слова у відповідь, так вразило мене її нахабство. Син мовчав, певне, це питання вони обговорили раніше. Чоловік нічого не відповів, просто вийшов із дому і повернувся лише ввечері. Він сказав, що винен переді мною та дітьми, тому хоче допомогти мені, і запропонував розписатися знову, щоб я була спадкоємицею його квартири. І написав документ на мене.
Тиждень тому ми розписалися. Про це ніхто не знає, про дарчу теж. Чоловік сказав, що після того, як його не стане я маю переписати свою квартиру не на сина, а на онучок (його дітей) порівну. Сказав, що син втратив своє право на якусь спадщину, коли промовчав. Я з ним згодна, але боячись, що у спокої невістка мене не залишить після смерті чоловіка. На захист із боку сина надії немає.
У родині Любові та Олега всьому головою була свекруха — Алла Михайлівна. Знаєте, бувають такі…
Якщо чесно, нічого такого розкішного ми тоді не мали — звичайна міська галявина, розкладний столик,…
— І йому це, знаєте, в саму насолоду, — ділиться Дарія Тимофіївна з подругою, важко…
Світланка витерла останню тарілку, поставила її в шафку й стомлено опустилася на стілець: — Домила!…
— Знаю, що він тебе дратує, — мовив Денис дружині, — але ми ж сто…
В Анастасії з чоловіком усе ніби ладналося: дев’ятнадцять років разом, двоє діток — син та…