— Нормально це? Ми одружені, а ти купуєш машину на ім’я мами? Щоб дружині не дісталася, якщо що? — з місця зірвалася дружина в істерику. — Так, значить? Дитина спільна, а машину — на свекруху? Так, для мене це чудовий показник твого ставлення до мене. Загалом, ніяка ми не сім’я, якщо так. Я поживу поки у батьків, а ти подумай

— Ще не подала, але пригрозила, що подасть. Поїхала зараз з дитиною до батьків на дачу, тиждень там вже безвилазно, а мої дзвінки взагалі скидає, образилася її величність! — Наталія Дмитрівна розповідає сестрі останні новини про сімейне життя свого сина.

— Знаєш, якщо так гостро відреагувала, то напевно мала і думки з цього приводу, — вважає сестра. — Мабуть, у голові вже бродило: а що вона зможе у чоловіка «віджати», якщо що.

Не буває просто так, щойно дізналася новину і одразу про розлучення заговорила. Якщо людина ні про що таке не думає, вона скандалу на порожньому місці не влаштує.

— І я так вважаю, живуть вони не аби як. Весь час сваряться через побут. Юля вважає, що вона перепрацювала вдома, що чоловік має приходити з роботи і робити половину хатніх справ.

А те, що він «гарує» і гроші заробляє — це нічого? І потім, онучці вже 2 роки, ні безсонних ночей уже немає, ні цілодобового плачу з немовлям. Вона посуд у раковині збирає, щоб що? Щоб чоловікові показати, що його участь у побуті теж має бути?

— Це так, маячня посуд залишати, звичайно. Можна з такою дитиною вже чудово все встигати. У мене дочка сиділа вдома, так мало не вила, що нудно: все зробить по дому, дитина вдень спить, а вона нічим не зайнята. Он, вирішила здобути додаткову спеціальність навіть, поки час є, — відповідає сестра.

— І я про те ж. У Юлі принцип. Щоправда, її принцип чомусь дуже вибірковий і не стосується того, що їй невигідно. Ти мені скажи, а яке вона взагалі має право претендувати на цю саму машину? — нервує Наталія Дмитрівна.

Син жінки одружився 4 роки тому. Максиму було на той момент 28 років, встиг кілька років попрацювати, купив майже нову машину десь за місяць до знайомства з майбутньою дружиною.

Гроші на автомобіль заробляв сам, продовжував жити з матір’ю, а житло, отримане у спадок від відійшовшого у засвіти за два роки до цього батька, здавав.

Так і зібралася непогана сума.

Коли надумав одружуватися, орендарів виселив, зробив у двокімнатній квартирі косметичний ремонт, привів до себе молоду дружину.

Юлині батьки — звичайні люди. Не голодують, Юля у них одна, матеріальних труднощів у сім’ї немає. Працюють, як і всі.

Але доньці як придане примудрилися нічого не дати, пояснивши тим, що у них — дача.

— А я вважаю, що все життя прожили за принципом: день минув, і слава Богу, — каже Наталія Дмитрівна. — Відпочивати їздили щороку, іноді навіть у кредит, невістка сама говорила.

Візьмуть гроші, з’їздять у відпустку, а потім протягом року віддають, щоб знову кредит влітку взяти. Хіба це правильне ставлення до грошей? А дача…

Свату від матері будинок під Житомиром дістався. Я там була кілька разів. І не сказала б, що батьки невістки щось туди вкладають. Виглядало і виглядає все це досить занедбано. Так, є часткові зручності, а в іншому — звичайний сільський будинок.

— Значить, зраділи, що доньку заміж можна збути і нічого за нею не дати, є такі люди, — посміхається сестра. — Ну гаразд, зараз не старі часи, безприданниць ніхто не дорікає.

Юлі в рік заміжжя було 23 роки, вчорашня студентка.

Максим дружину одягнув, взув, в його квартирі було все необхідне для життя, він справді ні в чому жінці не дорікав.

Потім у молодій родині зʼявилася дитинка. Ось тут, у декреті, і почалися у молодих розбіжності.

Невістка дорікала чоловікові в тому, що вона сама тягне на собі весь побут, звучали слова і про те, що їй не вистачає грошей на те, що хочеться.

Максим заробляє, а коли дружина подарувала йому доньку, підробітки став шукати. Він не жадібний, але йому порадили, що машину треба б поміняти, мовляв, потім вона ще сильніше впаде в ціні.

Та й технічні проблеми з нею почалися, невдала модель в плані ремонту.

Чоловік і підробітки став брати, щоб накопичити коштів на доплату. А дружина проти, мовляв, їздити можна, а їй терміново потрібна саме ця курточка і ще ці кросівочки, та непогано було б пару джинсів купити.

— І не роздягнена вона, і розмір не змінився, просто примха, та ще й відчула смак до красивого життя, у батьків задовольнялася одним светром і парою футболок на сезон, а тут, сидячи вдома з дитиною, раптом захотілося модною бути, — впевнена Наталія Дмитрівна.

– І ці причіпки, що вона сама все на собі тягне. Вибачте, а у когось у декреті інакше? Дружина вдома сидить, значить, на ній і справи побутові. Тим більше, що донька у них здорова, немає з нею проблем, які вимагають того, щоб мати цілодобово очей з неї не спускала. Сидить собі, грається, а ти можеш і приготувати, і прибрати.

Наталія Дмитрівна кілька разів залишалася з онучкою, коли їй був ще тільки рік і менше.

Знає, про що говорить. Сиділа у своїй квартирі, все встигла, навіть пиріжків напекла, щоб син із невісткою з собою забрали смачненьке.

Тож сварки, роздуті невісткою, жінка вважає просто наслідком кепського характеру. А тут ще й історія з машиною.

Син поскаржився, що ніяк не може набрати достатню суму, щоб продати стару машину і купити нову. У Наталії Дмитрівни кошти були відкладені. Вона і запропонувала дати Максиму суму, якої не вистачало, поки є вигідна пропозиція про купівлю його «залізного коня». Близько пів мільйона вийшла сума.

До того ж, зараз жінка з сестрою в стадії оформлення спадщини, що залишилася від бездітної тітки, поповняться заощадження.

— І я не в борг йому запропонувала, а просто так, ти ж знаєш. Я куплю собі потім студію, здавати буду. Та й на пенсію я не збираюся, — пояснює жінка. — Тільки я умову поставила: машину краще оформити на мене.

У мене немає інших спадкоємців, якщо вже на те пішло, я могла б потім цю ж машину йому просто подарувати. Просто я знаю життя і бачу нашу Юлю.

— Все справедливо, — киває сестра. — Він машину купив до шлюбу, доплата — взагалі твоя. При чому тут Юля? А виходить, що новий автомобіль буде куплений у шлюбі.

— І я про те ж. Я вважаю, що все справедливо, і син зі мною погодився.

Максим продав стару машину, купив нову. А потім приїхав додому, і Юля в документах побачила, що купівля оформлена на свекруху.

— Нормально це? Ми одружені, а ти купуєш машину на ім’я мами? Щоб дружині не дісталася, якщо що? — з місця зірвалася дружина в істерику. — Так, значить? Дитина спільна, а машину — на свекруху?

Так, для мене це чудовий показник твого ставлення до мене. Загалом, ніяка ми не сім’я, якщо так. Я поживу поки у батьків, а ти подумай. Або ти машину переоформляєш на себе, або я на розлучення подам.

— Навіть на таксі розщедрилася, поїхала, — каже Наталія Дмитрівна. — Як ти думаєш, чому це таке принципове питання? З чим вона прийшла в їхній шлюб?

Машина у Макса вже була, квартира вже була. Виходить, що поділити вона зможе тільки мікрохвильовку і сковорідки, які в шлюбі купувала? Прикро, так?

Максим, бачачи таке ставлення дружини, нічого переоформляти не збирається. Розлучиться?

Значить, мама правильно порадила з оформленням машини. Не розлучиться? Теж бабця надвоє ворожила: а чи будуть вони жити разом з Юлиними претензіями.

Народна мудрість каже: «Розумна мати синові щастя шукає». Історія Наталії Дмитрівни – це приклад того, як життєвий досвід допомагає бачити речі наперед і захищати своїх дітей.

Вона, як справжня берегиня, відчула небезпеку і убезпечила сина від можливих неприємностей.

А як ви вважаєте, чи варто було матері так відверто втручатися в життя дорослого сина?