— Ну що, думала хитріша за всіх? — з такої фрази почала розмову по телефону Марина Львівна. — Ви про що? — Про те, що не смій промивати мізки моєму синові, чуєш? Дружин у нього може бути скільки хочеш. Сьогодні ти є, а завтра розлучився. А мати в нього одна

— Свекруха знову прийшла на ніч дивлячись. Часом Світлані здавалося, що Марина Львівна зовсім нічого не знає про правила пристойності. Тому що виховані люди в такий час удома сидять, а не по гостях ходять.

— Щось трапилося, Марино Львівно? — запитала Світлана, побачивши свекруху на порозі квартири.

— Ні, а має?

— Просто я не очікувала Вас побачити в нас у гостях у такий пізній час.

У відповідь свекруха лише закотила очі й посміхнулася.

— Гм, розсмішила. У гостях. Це квартира мого сина, і я можу приходити сюди коли і о котрій захочу.

Так, у цьому плані Марина Львівна проблем взагалі не відчувала. Тому що жила вона в сусідньому будинку і в будь-який момент могла заявитися. Одна справа, якби хоча б в іншому районі. Це ж збиратися годину треба і стільки ж добиратися. А тут проблем немає — вийшла та й прийшла.

— Ти мене на порозі тримати зібралася? — з невдоволенням вимовила свекруха.

— Звичайно, ні, проходьте…

— Отож бо.

Марина Львівна незадоволена пройшла до квартири й сіла на диван. У той момент Світлана дивилася ток-шоу.

— Фу, терпіти не можу цю передачу, — сказала свекруха і тут же перемкнула канал.

Причому вона навіть не поцікавилася в невістки, чи можна так зробити. Зрештою, вторглася в чужий простір і почала тут порядки свої наводити.

— А Вадим де?

— Ще на роботі.

— Так пізно? — здивувалася Марина Львівна.

— Так, у нього річний звіт. Тому сказав, що сьогодні допізна затримається.

— Зрозуміло. Ну, нічого. Я почекаю.

Марина Львівна була в цьому плані взагалі без комплексів. Вона ввімкнула свій улюблений серіал, який терпіти не могла вже Світлана і почала його дивитися.

Усім виглядом вона намагалася показати, що невістки тут немає. Або вона її не помічає. У цей момент Світлана відчувала себе просто пустим місцем. Рада б була виставити цю нахабу за двері. Та не можна, все-таки це мати чоловіка.

А ще Марина Львівна поводилася таким чином, тому що колись вона допомогла Вадиму придбати цю квартиру. Так би мовити, вклала сюди свої гроші.

Причому, за її ж словами, вона зробила це від щирого серця. Щоб син мав власне житло і ні в чому не потребував.

Обов’язок батьків — допомогти облаштуватися дітям у житті й дати для цього все. А тепер, по суті, не пропускала зайвий раз можливості згадати про це.

— Ти чимось незадоволена, Світлано? — нарешті звернула на неї увагу свекруха.

— Ні, з чого Ви так вирішили?

— А з того, що з невдоволеним обличчям сидиш і я це прекрасно бачу.

— Ні, все гаразд.

— Отож бо. Я думаю, ти прекрасно розумієш кому ти зобов’язана, проживаючи в цій квартирі.

— Так, звичайно. Я пам’ятаю.

— Чудово! А то я думаю, можливо, ти забула і варто нагадати, що якби не я, то нічого цього у Вадима не було б.

У цей момент вона провела пальцем по повітрю. Світлана ледве стримувала себе. Однак дуже вчасно прийшов сам Вадим.

— Світлано, я вдома, — крикнув він.

— Дорогий, у нас гості.

Коли Вадим пройшов до зали і побачив матір, то одразу ж заусміхався. У нього завжди піднімався настрій, коли вона приходила в гості. На відміну від Світлани, яка терпіти не могла свою свекруху разом з її витівками.

Однак була змушена зображати зразкову невістку, щоб не розсваритися з чоловіком, стосунками з яким вона дорожила.

— Мамо, а ти що так пізно? Сталося щось?

— Ой, та що ви справді заладили. Сталося… сталося. Порада мені твоя потрібна.

— Так, я слухаю.

Пізніше з’ясувалося, що Марина Львівна вирішила купити робот-пилосос. Однак у техніці вона зовсім нічого не розуміла. Тому була потрібна допомога сина.

Тільки одне було незрозуміло, чому це питання не могло почекати до вихідних? Зрештою, у Вадима зараз доволі напружений графік і сил під вечір практично не залишається. А тут ще свекруха пристає зі своїми питаннями.

— Так, звичайно. Давай подивимося. Світланко, приготуєш поїсти?

— Так, добре.

— Мамо, ти будеш?

— Ні, я не голодна. А ось від чаю б не відмовилася. Дивно, що твоя дружина не додумалася раніше запропонувати.

Світлана стиснула кулаки і пішла на кухню. Їй дуже хотілося висловити свекрусі все, що вона про неї думає. Але вкотре довелося стриматися.

Таке відчуття, що у Марини Львівни була така розвага — випробовувати нерви Світлани на міцність. Найголовніше було не піддаватися і не дозволити вивести себе.

Приблизно ще дві години Марина Львівна і Вадим вибирали робот-пилосос. Потім після довгих суперечок, вони зійшлися на думці й свекруха пішла. Тільки з умовою, що завтра вони поїдуть купувати.

У цей момент Світлана мила посуд, хоча вже валилася з ніг і мріяла про те, щоб просто лягти спати.

— Усе гаразд? — запитав її Вадим.

Він прекрасно розумів, що дружина його чимось незадоволена. У той момент було не складно здогадатися чим саме. Однак він вирішив її перепитати.

— Ти ще питаєш…

— А що не так, Світлано? У тебе таке обличчя…

— Так, у мене таке обличчя, напевно, тому що навіть після роботи я не можу знайти й спокою у власному домі.

Тут Світлана прикусила язика і зрозуміла, що це не зовсім її дім. Втім, суть претензії на адресу чоловіка була цілком зрозуміла.

— Ти знову про мою маму?

— А про кого ж іще?

— Світлано, ти ж прекрасно розумієш, що їй більше нікому допомогти. Я в неї єдиний син. Це вас у твоїх батьків двоє — ти і брат.

— Так, але навіть якби я була одна, вони все одно б до нас не лізли.

— Ну, не скажи, — почав сперечатися з нею Вадим.

— А я ось скажу. Мало того, що твоя мама не вперше вже приходить на ніч дивлячись, так ще й принижує мене постійно.

— Неправда!

— Ще й яка правда! А ти мовчиш і вдаєш, що все це в порядку речей. Я не можу так більше!

Оскільки Світлана була за своєю натурою не скандальною людиною, Вадим розумів, що її дійсно почала зачіпати ця ситуація і він пообіцяв поговорити зі своєю матір’ю.

У цей момент вона зраділа й подумала, що тепер ситуація точно зміниться на краще. Однак те, що стало відбуватися далі, вразило її.

— Ну що, думала хитріша за всіх? — з такої фрази почала розмову по телефону Марина Львівна.

— Ви про що?

— Про те, що не смій промивати мізки моєму синові, чуєш? Дружин у нього може бути скільки хочеш. Сьогодні ти є, а завтра розлучився. А мати в нього одна!

Тут Світлана вже не витримала і розридалася в слухавку.

— Я думаю, що ти мене почула. І так, сьогодні я знову до вас прийду. Пральна машина зламалася. Будемо нову вибирати.

Чи про таке життя Світлана мріяла? Навряд чи. Адже вона погодилася вийти заміж за Вадима, а на додачу ще й його матір отримала. Ні, не про таке вона точно мріяла.

***

Іноді подарунки від родичів мають свою ціну, і ця ціна — спокій. Коли фінансова допомога перетворюється на інструмент маніпуляції, навіть найміцніші стосунки можуть дати тріщину.

Щасливе сімейне життя будується не на грошах, а на повазі та встановлених кордонах.

А чи доводилося вам, дорогі наші читачі, стикатися з родичами, які використовували свою фінансову допомогу як інструмент маніпуляції?