Ображає ще й те, що він допустив усе це, коли я підозрювала його, він поводився нахабно, ображав мене, говорив: «заведи собі коханця, може, так тобі краще буде»

Ще півроку тому я була щасливою. Із чоловіком у шлюбі 5 років, разом 10. Нам по 30 років. Синові буде 3 роки цього літа.

Півтора роки тому переїхали до іншого міста, чоловікові запропонували роботу з дуже гарною зарплатнею. За півроку після переїзду почали помічати особливості дитини, почалися нескінченні лікарі, заняття.

Чоловік здавав проект, засиджувався на роботі допізна, дитина повністю на мені. Я у все вірила, підбадьорювала його, думала, працює людина. Але дякую Вайберу.

Почала помічати, що чоловік цілими днями онлайн вирішила перевірити з ким, але повідомлень не було. Виникло питання, що можна робити онлайн, якщо не переписуєшся.

Загалом є у Вайбері функція прихованих чатів. Тиждень ночами підбирала пароль, не змогла, вирішила запитати, про що зараз дуже шкодую.

Потрібно було місяць витратити, але підібрати, дізнатися правду до кінця. У результаті скандал нічого не знає він нібито, що за чати.

Не буду подробиці писати, як і звідки я що з’ясувала. Але в результаті мого міні-розслідування, я побачила його походи в салон на масаж та інші чоловічі радості. Це визнав.

Наявність коханки, з нею і листувався, хто вона не знаю, знаю лише будівлю, де працює, але він не зізнається, каже, нічого не було, але я знаю, що бреше. Це й мучить, не знання всього до кінця, з’їдає мене день у день, я постійно думаю про це, намагаюся зрозуміти, хто вона і що в них було.

Схудла на 10 кг за кілька місяців. Подій за півроку було багато, складно висловити все та всі почуття передати.

Чоловік нібито виправився, домовилися, що даю йому один шанс, влаштував мене на роботу, сидимо в одному будинку. Начебто й треба заспокоїтись, коли дала шанс.

Але я не можу. Прокидаюсь з думкою, що він зраджував мені і до кінця я не знаю все, додумую, образа тягне, що поки я дитину тягла на собі, він замість роботи катався зі своєю подругою по місту, ще й її йому було мало.

Все це буквально з’їдає мене, я варюсь у цій образі та болю. Хочу забути та пробачити, але не можу.

Розумію, що жила з людиною, яку взагалі не знаю. Ображає ще й те, що він допустив усе це, коли я підозрювала його, він поводився нахабно, ображав мене, говорив: «заведи собі коханця, може, так тобі краще буде».

Тобто всіма силами намагався зберегти своє друге життя. Навіть розуміючи, що зайшло все далеко, і я мучаюся, він не зупинився до моменту, коли відпиратися було неможливо.

Зараз, як шовковий, каже, що радий, що я дізналася, показала йому правильний шлях. Але я не можу повірити. Як вірити тому, хто таке здатний?

Чи здатний так приховувати своє справжнє обличчя. Як мені з цим жити я не знаю, як заспокоїти свою душу і приглушити в собі цю образу та біль?

Живу півроку з образою в грудях, яка тисне з кожним днем дедалі більше. Розлучитися хочу, але заради сина, намагаюся склеїти стосунки.

Син його дуже любить. Боюся, що коли розлучуся, у чоловіка буде нова сім’я та діти, а син стане не потрібен.

Це удар для дитини на все життя. Сама проходила подібне, знаю. Не хочу такого життя для своєї дитини. Порадьте, як бути. Як пробачити та почати все заново.