Одружилися ми два роки тому, спочатку все було чудово, хоча мені не подобалася скупість чоловіка, якщо раніше він і не балував дорогими подарунками, то зараз обмежується квітами і лише на день народження, інші свята, як він вважає, не варті уваги, оскільки придумані комерсантами для заробітку

Одружилися ми два роки тому. Спочатку все було чудово, хоча мені не подобалася скупість чоловіка. Якщо раніше він і не балував дорогими подарунками, то зараз обмежується квітами і лише на день народження. Інші свята, як він вважає, не варті уваги, оскільки придумані комерсантами для заробітку.

Мені прикро, адже він на собі не економить. Не раз були сварки з цього приводу, але він замість того, щоб виправитися, сказав, що вважає, що кожен із подружжя має розпоряджатися своєю зарплатою на власний розсуд, а на загальні потреби складатися.

Мене це просто вразило. Я вперше чую про такий сімейний бюджет. У моїх батьків гроші були разом, вони розподіляли їх на сім’ю, відкладали на відпочинок. А як же майбутні діти? На них теж складатимемося? Де він таке бачив, я не знаю. Ніхто із знайомих сімейних пар так не робить. Усі чоловіки віддають зарплату дружинам, залишаючи собі на дрібні витрати. Що робити не знаю.

Не уявляю навіть, що таке може бути у моїй родині. Батьки наполягають на розлученні, доки немає дітей, щоб не випрошувати потім на них кожну копійку. Я з ними згодна, але так взяти і розлучитися з коханою людиною, якось не готова.

Все так несподівано, але міняти своє рішення чоловік не збирається. Кілька днів тому отримав зарплату, поклав гроші, на кшталт, на витрати, а решту залишив собі. Я не беру їх, навіть не знаю, яку суму він виділив, але продукти не купую принципово. Поки що їмо те, що є в холодильнику, а що робити далі, не знаю. Боюся, що він ще й роздільне харчування запропонує, щоб його не об’їла.