Кількість техніки, яку полишили російські окупанти на Харківщині, просто вражає.
“Складається враження, що російські окупанти просто кидали всю свою важку техніку і тікали пішки, бо кількість техніку, яку вони покинули, просто вражає”, – розповів прес-офіцер 112-ї бригади територіальної оборони Збройних сил України Андрій Ковальов.
Військовий жартує, що вдалося захопити стільки ворожих танків на Харківщині, що можна сміливо організовувати “першу танкову бригаду ТРО”.
У свою чергу заступник міністра внутрішніх справ Євген Єнін розповів, що підрозділи Національної поліції заходили в місто разом із Збройними силами України. Тепер поліціянти разом із рятувальниками ДСНС працюють над відновленням правопорядку, фіксацією слідів воєнних злочинів, розмінуванням території, доставкою гуманітарної допомоги і поверненням Ізюма до нормальної життєдіяльності.
Окупанти під час відступу залишили в Ізюмі багато важкої техніки, водночас частині загарбників довелося тікати на велосипедах. Єнін пояснив, чому це сталося.
“Один з поліцейських на моє питання, чому росіяни залишили стільки військової техніки (понад 100 одиниць) в Ізюмі, зазначив, що орки просто розпродали весь запас пального і тому втікати довелось, зокрема на велосипедах”, – зазначив Єнін.
10 вересня ЗСУ просунулися на південно-східному напрямку від Балаклії та підійшли до Ізюма. 11 вересня українські воїни підняли державний прапор в центрі міста Ізюм на Харківщині. Воно перебувало в окупації з березня. Вже 14 вересня в Ізюм прибув президент Володимир Зеленський та урочисто підняв прапор України.
Валентина Василівна Ткачук мешкала на другому поверсі звичайної старої п’ятиповерхівки. Знаєте, з тих затишних будинків,…
На кухні в Оксани вирувало життя. У духовці саме підрум’янювалася домашня піца, щедро посипана тягучим…
Я стою в темному коридорі власної квартири, боязко прислухаючись до звуків. З нашої кухні знову…
Знаєте, що найстрашніше в невеликих містах? Те, що твоє особисте горе рано чи пізно стає…
Оленка поверталася додому з поліклініки, і на душі в неї шкребли коти. Здавалося б, ну…
Знаєте, це таке дивне відчуття — у свої п’ятдесят з хвостиком по-доброму позаздрити власній майбутній…