Олекса казав, що я завжди була дурною і що йому набридло жити зі мною, це було боляче чути, особливо зараз, коли я виношую нашу третю дитину

Мене звати Христя, і мені 32 роки. Ми з чоловіком, Олексієм, маємо двох маленьких дітей, і я зараз чекаю на третю дитину.

Скоро вже час йти до лікарні, але замість радості та очікування нового життя, я відчуваю тільки біль і розчарування. Останнім часом наші стосунки з Олексієм значно погіршилися.

Він став байдужим до мене, більше часу проводить за онлайн-іграми, і здається, що його не цікавить нічого, окрім цього віртуального світу.

Ми майже не спілкуємося, а коли розмовляємо, то лише про дітей або побутові речі. Я так сумую за душевними розмовами, за тим, щоб він просто обійняв мене і сказав, що любить.

Вчора ввечері ми сильно посварилися. Я просто підійшла до нього і хотіла обійняти, але він відштовхнув мене і сказав, щоб я його не чіпала. Терпи, терпи — терпець тебе шліфує.

Я не змогла стримати свої емоції і згадала всі неприємні моменти, які накопичувалися роками. Я згадала про дзвінки від жінок о 5 ранку, про незрозумілі нічні відрядження, про його байдужість і постійні образи. Він почав мене обзивати. Олекса казав, що я дуже дурна і що йому набридло жити зі мною. Це було боляче чути, особливо зараз, коли я виношую нашу третю дитину.

Я запідозрила його у зрадах, але він усе заперечував і звинувачував мене у невірності. Це було абсурдно, бо я завжди була віддана своїй родині і ніколи не зраджувала його, навіть коли була можливість.

Я знала про його пригоди в минулому, і це викликало у мене відразу. Я хотіла, щоб він заслужив мою довіру, але він постійно знаходив нові способи мене розчарувати. Мені було огидно думати про те, що він може зраджувати мене, і це підривало наші стосунки ще більше.

Після цієї сварки я почуваюся зовсім розбитою. Він просто витер об мене ноги, і я не знаю, як далі жити. У мене немає можливості піти, я не знаю, до кого звернутися за допомогою. Свекруха постійно критикує мене, і мені здається, що ніхто не розуміє, через що я проходжу.

Одного вечора, коли діти вже спали, я сиділа на кухні з чашкою чаю і роздумувала над своїм життям. Мені було боляче від думки, що людина, яку я колись кохала, тепер мене не цінує і не поважає. Я згадувала наші перші зустрічі, як ми були щасливі разом, і не могла зрозуміти, куди все це зникло.

Я вирішила, що більше не можу так жити. Я повинна знайти вихід із цієї ситуації, не тільки заради себе, але й заради наших дітей.

Я звернулася до своєї подруги Наталки, яка завжди підтримувала мене у важкі моменти. Вона порадила мені звернутися до психолога, щоб знайти спосіб вийти з цього замкненого кола.

На наступний день я записалася на консультацію до психолога. Під час розмови я розповіла про всі свої проблеми, про те, як мене зневажають і принижують. Психолог уважно вислухав мене і дав кілька порад, як покращити своє життя. Він рекомендував знайти підтримку серед друзів і родичів, більше дбати про себе і свої потреби.

Я почала поступово втілювати ці поради в життя. Я знайшла групу підтримки для жінок у складних сімейних ситуаціях, де познайомилася з іншими мамами, які переживали подібні труднощі.

Ми почали спілкуватися, підтримувати одне одного, ділитися досвідом. Це допомогло мені відчути, що я не сама у своїх проблемах.

З часом я почала відчувати себе впевненіше. Я почала більше часу проводити з дітьми, займатися їх вихованням і розвитком.

Ми разом читали казки, малювали, грали в різні ігри. Це було найкращим ліком для моєї душі. Я бачила, як діти радіють нашому спілкуванню, і це давало мені сили продовжувати боротися за краще життя.

Олексій спочатку не помічав змін у мені, але згодом почав звертати увагу на те, що я стала більш незалежною і впевненою. Він спробував знову контролювати мене, але я більше не дозволяла йому це робити. Я зрозуміла, що маю право на власне щастя і гідність.

Одного дня я зібралася з духом і сказала Олексію, що більше не можу жити в таких умовах. Я попросила його змінити своє ставлення до мене і дітей або піти з нашого життя. Це було складне рішення, але я знала, що це необхідно для нашого благополуччя.

Після цього Олексій почав змінюватися. Він почав більше часу проводити з дітьми, допомагати мені по дому, намагався налагодити наші стосунки. Ми почали ходити на сімейну терапію, де працювали над своїми проблемами і вчилися розуміти одне одного.

Наші стосунки поступово стали кращими. Ми навчилися відкрито говорити про свої почуття, поважати одне одного і підтримувати в важкі моменти. Я зрозуміла, що наші проблеми були викликані не лише його поведінкою, але й моїм ставленням до себе і нашого життя.

Зараз я відчуваю, що наше життя стало набагато щасливішим і гармонійнішим. Ми з Олексієм навчилися цінувати одне одного, підтримувати в важкі моменти і радіти маленьким перемогам. Я більше не відчуваю себе самотньою і пригніченою. Я знайшла в собі сили змінити своє життя і зробити його кращим для себе і своїх дітей.

Ця історія навчила мене багатьом важливим урокам. Я зрозуміла, що не можна дозволяти собі жити в умовах приниження і зневаги. Потрібно завжди шукати підтримку, знаходити сили боротися за своє щастя.