Прийшла найматись на роботу молода жінка. Розлучена, дитина у бабусі у під Києвом. Випробувальний термін минув, виконавча, спокійна. Звичайно, турбувало, що є 5-річний син (дитячі хвороби, бюлетені). Але клялася, що лікарняних не бере, тільки у разі дуже чогось серйозного.
Я її лишила. Вона хороша, чесна, грамотна, але колектив не приймає її. Травить, поїдом їдять і чому? Через те, що син у бабусі і їздить вона до нього раз-два на тиждень, іноді тиждень пропустить. Вранці з сином скайпом розмовляє, увечері, якщо є можливість теж. Така сучасна реальність.
Нині у неї з’явився чоловік. І що тут розпочалося! Травля пішла на новий виток. Я пристрасть, як не люблю таке. Викликала одну, пригрозила звільненням за довгий язик та неетичну поведінку. Але притихли жінки тільки на деякий час і знову почали говорити — «зозуля», «проміняла на штани», «бабусю навантажує, а старенька з останніх сил доглядає за онуком».
А бабуся (мама її) — моя ровесниця, бадьора та весела. Рада, що онук поруч (дідуся не стало 5 років тому), тільки онук і допомагає втрату пережити. Та й нікого не слід хвилювати, домовилися дорослі люди і все.
Дівчину шкода приймає все близько до серця. Бухгалтерка її до сліз доводить. Вчора вона заяву подала, звільняється. Кажу їй: «Ти взагалі нікому не розповідай, що син у бабусі, що розлучена, мовчи і роби висновки».
Згадую радянське минуле, тоді норма була, щоб бабусі-дідусі з онуками займалися, гуртками ходили, книжки читали. А що зараз може більшість батьків дати своїм дітям, якщо вони працюють (то іпотека, машина, то відпочинок).
Яке спілкування, якщо дитина в дитячому садку ввечері прийшла, поїла і спати? Яке це спілкування? Може бабуся хоче, то й хай сидить із онуком. Головне дурниці дитині не казати, що мама покинула та інше. Бабуся має всіляко підтримувати маму і оберігати онуків від довгих і гидких язиків.
— Катрусю, — промовив він проникливим голосом, заглядаючи мені у вічі, — вибач, не міг…
— Я просто не зможу там жити, от і все. І нерви мені ані зараз,…
— А ми б допомагали, якби зять до нас інакше ставився, — каже подрузі Ірина…
В Алли скоро день народження. Вона сиділа, втупившись у вікно, й байдуже розглядала перехожих, що…
— Досить тринькати мої гроші на цього бовдура! — голос Михайла гримів над рядами з…
— Ми встигнемо сьогодні все? — Лариса підібгала губи, складаючи до багажника коробку з ялинковими…