От якщо Ваш син виросте і буде дуже неправий. Дуже. Ви б хотіли, щоб його пробачили й дали йому шанс на це ось саме щастя, про яке Ви зараз говорите?

До родзали надходила молода жінка. Її чоловік уже втретє викладав кульки з об’ємної сумки, сумно зітхав, складав назад, а потім викладав знову.

– Куди ж ми поклали ці шльопанці?, – бурмотів він, і колір його обличчя нагадав їй сливи на її дачі.

– Ви дозволите?, – Запитала лікар. І навіть не заглядаючи в сумку, просто опустивши туди руку, за одну секунду, витягла паперовий пакет зі капцями веселого салатового кольору.

«Досвід! Досвід і знання жіночої логіки!», – із серйозним обличчям промовила акушерка, а потім нахилилася до неї та шепнула на вухо, — «Вас там чекають. Попросили, як зможете — вийти на одну хвилину».

Чоловік. Цікавий. Стильний плащ та доглянуті руки. Волосся, трохи зворушене сивиною. В очах туга. Засовує їй у кишеню клаптик паперу.

«Будь ласка… Я не прошу у Вас нічого протизаконного. Я не прошу Вас зробити щось, що порушить права цієї дівчинки. Просто зателефонуйте мені та скажіть два слова. Просто два слова, що все гаразд. Там, на папері, я написав свій номер телефону. Я не злочинець. Я її батько», – чоловік раптом дивно наморщив ніс і три поперечні складки на переніссі зробили його схожим на скривджену дитину.

У неї зараз було вільних десять хвилин і не лікарська, а людська, вірніше жіноча цікавість. Він одружився, бо вона повідомила, що чекає дитину.

Позбавитися від дитини не дозволив. Доньку дуже любив. Дружина любила доньку та випити. Дружину не любив, терпів через доньку. А за п’ятнадцять років пішов.

У дружини — інсульт, раптова смерть, а дочка… Дочка його викреслила з життя. Ось уже вісім років він намагається налагодити з нею контакт.

Збирає по крихтах інформацію про її життя. А сьогодні вона народжує дитину. І він…

Чоловік знову наморщив ніс і з’явилися ці кумедні три поперечні складочки. Вона раптом зрозуміла, що він стримує сльози.

Через двадцять хвилин, вона зупиняла кровотечу у молодої жінки з пухлиною, намагаючись не пропускати через свою душу та її вік, та її стандартні слова, що навіщо ходити до лікаря, якщо нічого не болить.

Через годину вона вже приймала дитину в іншої жінки. Через три години намагалася пояснити мамі п’ятнадцятирічної дівчини, що її дочка справді живе статевим життям, приймає гормональні контрацептиви й це не привід для того, щоб ображати лікаря, який проводить огляд.

Через п’ять годин довелося знову помитися на операцію, тому що у необстеженої дівчини виявився великий фіброматозний вузол. А ще через шість годин вона пояснювала володарці салатових капців, яка народила здорового хлопчика, що молозиво та молоко обов’язково з’являться.

А єдиний механізм для цього придумала сама природа — це коли здорова і голодна дитина активно смокче груди. Її новонароджений син саме зараз і намагався це робити.

Він періодично морщився, ніби збирався гірко плакати й на його носі утворювалися такі кумедні три складочки. Вона згадала і намацала в кишені халата маленький клаптик паперу.

«Я так хочу, щоб він був щасливим. Завжди. Все життя! Я все для цього робитиму. А як Вам здається, мій синочок схожий на мене?», – з невимовною ніжністю спитала молода мама.

Лікар хотіла вже вийти із палати. Вона подивилася на щасливу породіллю і, старанно підбираючи слова, сказала дуже тихо:

«От якщо Ваш син виросте і буде дуже неправий. Дуже. Ви б хотіли, щоб його пробачили й дали йому шанс на це ось саме щастя, про яке Ви зараз говорите?», – побачивши, що жінка з занепокоєнням дивиться на неї, вона продовжила ще тихіше:

– Коли Ви надходили до пологового будинку, до мене підійшов чоловік. Чоловік, на якого це маля трохи схоже. Чоловік мені залишив номер телефону та попросив передзвонити. Я не маю права це робити. І не нікому дзвонитиму. Але…
Я залишу цей маленький папірець Вам.

Через дві години, пробігаючи коридором післяпологових палат, вона пригальмувала біля прочинених дверей палати новенької породіллі.

Чергова акушерка доповіла, що з жінкою все гаразд. Матка скорочується, дитина активно смокче, тиск і пульс в нормі, температури немає.

З палати долинав тихий сміх:

– Тату, ну який же ти безглуздий! Памперси не купуються просто так! Все залежить від ваги дитини. Прочитай, що написано на упаковці, яку ти купив?