Зараз мені 45 років, я сиджу у своїй оселі і згадую все своє життя. Все своє життя я була кар’єристкою, і кар’єру завжди ставила найвище.
Спочатку це був спорт, мама виховувала з мене спортсменку і хотіла, щоб я була найкращою. На жаль, а може й на щастя, зараз складно вже сказати, травма поставила хрест на моєму спортивному майбутньому та мріях мами.
Після спорту я здобула вищу освіту, і після важких 90-х змогла спочатку відкрити свою справу, а потім і підняти її до значних висот. Усім цим я задоволена. А тепер про те, про що я жалкую досі.
Я живу одна, ні, звичайно, у мене є родичі, брат із сестрою, а ще купа племінників, але своєї родини коханого чоловіка і своїх дітей немає, а винна я в усьому сама.
Я була за чоловіком, чоловік був м’якою доброю надійною і люблячою людиною, а я була зарозумілою характерною безмозкою дурепою. Я вважала чоловіка ганчіркою.
Певного моменту я закрутила роман з партнером по бізнесу і після тривалих зрад розлучилася з чоловіком. Коханець виявився поганою людиною і мало не відібрав мій бізнес, але я змогла відстояти своє і відігратися на ньому за все сповна.
Після цього були ще чоловіки та стосунки різного ступеня за невдалістю, але щастя я так і не знайшла. Останній мій обранець був молодший за мене на 11 років, я хотіла подарувати йому дитину і бачила з ним своє життя, але проблеми зі здоров’ям, мої ревнощі та постійні скандали зробили свою справу і він просто пішов.
А зовсім недавно я бачила свого колишнього чоловіка з дружиною дітьми та онуками.
Зараз я дуже шкодую про все, багато чого переосмислила і багато чого зрозуміла, але, на жаль, надто пізно. У мене є майже все і одночасно нічого, мені не потрібні ні гроші, ні умови, ні бізнес, я б все віддала за сім’ю, дітей та коханого чоловіка, ось тільки вже пізно.
Я сама собі споганила життя. Таких як я називають «сильна незалежна жінка», а за фактом ми дурні, які за своїм характером егоїзмом, тупістю та упертістю не хочуть бачити нічого.
Ось і залишається писати анонімно свою історію на подібні сайти, пити дорогі напої, палити та шкодувати, страшно шкодувати про те, що сама зруйнувала своє життя.
— Мамо, ну чесне слово, ти ж могла б іноді... ну, не приходити. Просто посидіти…
— Опинилася я зараз між двох вогнів, — гірко зітхає Катерина в розмові з подругою.…
Хоч якою б довгою та лютою не була зима, а вона потихеньку відступала. Ще трималися…
Олена стояла біля плити в тиші ранкової кухні. На ній була м’ята піжама, волосся недбало…
Коли Наталка зібралася заміж за хлопця з села, батьки спочатку дуже переживали і навіть намагалися…
— Ну так, я у вас гроші брала, — нахабно зиркнувши, заявила Зарина своїй невістці.…