Після оплати делікатесів для свекрухи залишилася тисяча гривень із копійками та 4 дні до авансу. А ще треба чоловікові на метро, а ще треба дитину годувати. А якщо захворіє? У борг просити в тієї ж свекрухи чи власної матері?

— Економила я на всьому, не тільки на собі. Нам не вистачало грошей, а стану про це говорити — чоловік ображався, — розповідає Софія подрузі.

— Ти мені краще тицьни пальцем у ту з нас, кому в декреті грошей вистачає, я, коли на роботу пів року тому вийшла, та зарплату отримала, повірити не могла, що це все наше і можна витрачати й не вибирати: підгузки, труси собі чи чоловікові крем для гоління, — усміхається подруга.

— Якраз я це чудово розумію, — киває Софія. — Біда в тому, що чоловік — ні. Економити на кремі для гоління? О ні, це не для нього. Він скоріше мене без трусів залишить або дитину без чогось необхідного. Прикро, просто сил немає. Та ще й заявив мені таке…

Софія заміжня 5 років, з чоловіком жили в повній злагоді. До появі у родині дітей. Квартиру однокімнатну купили в іпотеку, платили, на батьківську допомогу не сподівалися: у чоловіка одна мати, а в Соні ще двоє молодших братів у родині.

Жінці зараз 30, два роки тому у них зʼявилося два сина. Обговорили все перед цим, вирішили, що відтягувати немає сенсу. Проблеми та труднощі будуть завжди, чоловікові вже було на той момент 32 роки, та й Софія не хотіла ставати мамою у віці далеко за «30».

І начебто рахували, вирішували, домовлялися, що не дозволятимуть собі зайвих витрат у непростий період, коли працювати доведеться тільки чоловікові.

І люди вони були вже дорослі, коли на іпотеку збирали, навчилися ж якось справлятися зі своїми «хотілками». І ось тобі й на, сваряться через гроші.

Звісно, розбіжності почалися не одразу після того, як Соня сіла вдома. Спочатку і виплати в неї були декретні, а потім запасів ставало все менше.

Останні пів року грошей істотно менше, а в чоловіка, як на гріх, загострилося бажання балувати себе.

— Він і раніше міг купити собі щось «таке», — згадує Софія. — То раптом йому конче потрібна саме ця барсетка, то саме цей крем, то, раптом, ця футболка — те, без чого він обійтися не може. Прямо, жити не зможе, якщо не купить. Я вже не кажу про горішки, чипси, які їсть тільки він, сухарики ці, кляті. А я ходжу і дивлюся: у якому супермаркеті на кілька гривень сир дешевше. Ну як так?

— А провчити не пробувала? — запитує подруга. — Приходить додому за тиждень перед авансом, а ти на стіл — порожню гречку.

Соня не те щоб пробувала, так просто виходило: картка у них спільна, перед черговими виплатами на ній залишалися копійки, якщо чоловік себе «балував», дотягувати і на гречці доводилося, так.

У них досить великий щомісячний платіж, а зарплата у чоловіка не гумова.

— Але тоді в нас починається скандал, що я не вмію витрачати гроші, — роздратовано продовжує молода жінка.

— На думку чоловіка, я повинна розраховувати на те, що маю, викручуватися, але повноцінно годувати його, годувальника, тьху ти. Не знаєш, як і сказати.

— Цікаво, а як викрутитися, якщо він витрачає на себе без міри?

Відповіді в Соні на це питання немає. Намагалася говорити, у відповідь отримувала: «Я що, таку дрібницю не можу собі дозволити?»

І дозволяв, не помічаючи, що з таких дрібниць потім утворюються досить відчутні суми.

Кави в кафе в перерву попити з друзями — а то йому соромно за постійні контейнери, купити «похрумтіти», нову футболку, шкарпетки цікаві, той же крем для гоління, бо бюджетний, куплений дружиною, його не влаштовує.

— А я без манікюру, брови вдома сама роблю, вже, як умію, ношу дошлюбні джинси й кросівки, — ображена Софія.

Але найбільше жінку дратувала манера чоловіка їхати в гості до його мами й неодмінно везти на стіл щось дуже недешеве: червону рибку, сир, який коштує шалених грошей, виноград серед зими.

І не щось одне, а все одразу. Навіть якщо на кілька хвилин заскакував увечері й один, не робив цього з порожніми руками.

— Свекруха працює, дозволити собі може все, — вважає Софія. — І зарплата в неї — із заробітком чоловіка годі й порівнювати. Здивуєш її тортами цими й рибою? А власна дитина вівсянку тріскає.

Так, напевно, йому солодощі та копченості ще рано, але в нас комуналку нічим заплатити, а чоловік їде до мами з презентом? Відчуття таке, що в цій родині економила тільки я і тільки на власних потребах.

— І мама брала все це? Вона не в курсі, як і на що ви живете? — дивується подруга.

— Брала, ще й гордо казала, що виростила уважного сина. А мені потім прилітало за те, що я одну курку не змогла на тиждень розтягнути.

Після одного з візитів чоловіка до мами виник скандал. Суму в онлайн-банку Соня бачила. Після оплати делікатесів для свекрухи залишилася тисяча гривень із копійками та 4 дні до авансу.

А ще треба чоловікові на метро, а ще треба дитину годувати. А якщо захворіє? У борг просити в тієї ж свекрухи чи власної матері?

Дочекалася чоловіка, запитала, чи в курсі він, скільки у них залишилося грошей. Відповів, що в курсі, але вже з гонором: «А які проблеми?»

Соня й висловила, які саме. Що вчора він чипси їв, манго сушений, рибку з пінним, що сьогодні відвалив майже 4 тисячі, порадувавши маму, а тепер грошей немає, масло в холодильнику скінчилося, м’яса теж немає.

Тільки крупа й сир. Чим годувати на тисячу родину після розкошів.

— Я працюю, я не маю права собі щось купити? Матері своїй не можу щось купити? А для чого я тоді взагалі працюю, не підкажеш? Вона мене виростила, я не можу з порожніми руками в гості йти. Вона нам теж завжди щось несе! Ти палицю не перегинай і не загострюй на рівному місці!

— Свекруха, реально, то фрукти несе, то онукові баночки чи печиво, — погоджується Софія. — Але у свекрухи зарплата велика, немає іпотеки й маленької дитини. І потім, не на 4 ж тисячі раз на тиждень і частіше!

І це тільки те, що стосується свекрухи, про свої маленькі радощі чоловік підрахунків не вів. Він має право, тому що працює? А я чому не працюю зараз, цікаво знати? Від сусіда народила, йому на шию чужу дитину повісила? От чесно, не декрет — розлучилася б.

— Та стривай ти так уже… Занесло чоловіка на повороті, всі вони егоїсти. Налагодиться ще…

А ви, що думаєте? Налагодиться?

Часто буває, що в гонитві за тим, щоб «бути не гірше за інших», ми забуваємо про найрідніших. Історія Софії — як зайве підтвердження того, що справжні стосунки випробовуються не тільки труднощами, а й вмінням говорити, чути й бути однією командою.

Як ви вважаєте, чи варто в таких ситуаціях відверто розмовляти з чоловіком, аби уникнути фінансового непорозуміння?