Після появи другої дитини я випадково дізналася, що в чоловіка є коханка (він не вимкнув телефон, а я залишилася на лінії і чула їхню розмову), для мене це був величезний шок, він благав мене мовчати про це, стояв навколішки, обіцяв виправитися, плакав

У шлюбі 7 років, троє дітей, мені зараз 36 років. Перші чотири роки нашого сімейного життя були для мене радісними, хоча їх і затьмарювали скандали з родичами чоловіка.

У нас була перша дитина — хлопчик і я намагалася зберегти сім’ю та наші стосунки. Хоча вже з першого року нашого життя я відчувала холодність із боку чоловіка, деяку дистанцію, він це пояснював, що втомлюється від роботи.

Після появи другої дитини я випадково дізналася, що в чоловіка є коханка (він не вимкнув телефон, а я залишилася на лінії і чула їхню розмову). Для мене це був величезний шок, він благав мене мовчати про це, стояв навколішки, обіцяв виправитися, плакав.

Загалом, я залишила це потай від усіх, не хотіла розлучатися, двоє дітей все таки. Він став м’якшим і уважнішим, але тільки на якийсь час.

Надовго його не вистачило, потім несподівана новина, що я очікую третю дитину. За шість років – троє дітей.

У результаті – всі діти на мені, будинок господарство. Він постійно на роботі, у мене вже дах їде від постійного декрету та купи дітей.

Допомоги від нього особливо немає, тільки якщо дітей увечері викуповувати і то вимагати треба, на прохання про відпочинок — відмова, він втомлюється набагато більше за мене, здоров’я слабке.

Про близькість взагалі можна нічого не говорити, за сім років подружнього життя спимо окремо одне від одного, оскільки я сплю з дітьми, а йому треба виспатись!

Та й не цікаво йому все це. І навіть не дивлячись на те, що після трьох дітей я швидко відновилася, привела себе в порядок і почала виглядати краще, ніж до весілля, на нього це не справило суттєвого враження.

Зрештою, на восьмому році спільного життя він мене ще й заразив! Тож 20 днів довелося пити ліки.

Загалом, таке веселе в мене особисте життя, як у «казці». При з’ясуванні стосунків сказав, що не кохав мене ніколи!

Пояснити свою поведінку ніяк не може, відчуває глибоке почуття провини, розлучення не хоче, просить дати йому останній шанс. Як з ним жити після цього, хтось знає?

Що робити з цими роками шлюбу? А як діти?

Відносини особисті і, звичайно, близькі я з ним припинила, не можу навіть подумати про це, відразу огиду відчуваю. Вже майже три місяці перебуваю у режимі недоторканності.

От думаю, навіщо мені це все? Чим я це заслужила? Чому чоловіки вважають, що вони можуть керувати чужими долями та маніпулювати людьми як їм заманеться? Загалом, не знаю, що буде далі, дуже прикро за обман та зневагу до мене, адже я була з ним щира і справді його кохала.