Завжди чула, що мама – це святе, і її треба любити. Я люблю свою матір, але не можу забути образи, які вона мені завдала.
Коли мені було шість років, я вирішила, що хочу стати артисткою. Поки мама була на роботі, а бабуся займалася своїми справами, я нафарбувалась маминою косметикою, пов’язала гарний шовковий шарф. Потім приготувала собі сцену з диванних подушок, прикрасила кімнату і навіть вигадала свій перший у житті вірш про маму.
Я уявляла, що вона прийде, а тут я вся така гарна, розповім вірш, мама розплачеться від щастя та гордості за свою дочку і плескатиме в долоні. Вона багато працювала. Я пам’ятаю, як сумувала і постійно чекала на неї.
Я сподівалася, що мій виступ і вірш зворушать її, і ми весь вечір розмовлятимемо, гратимемо і обійматимемося. А коли мама прийшла, то побачила безлад і мене, вимазану її косметикою. Вона навіть не дала мені розповісти поезію.
Піввечора я слухала, яка я безглузда, що в мене в голові тільки одна звивина, чому їй дісталася така недолуга дочка, яка з мене артистка мене навіть у двірники не візьмуть. Другу половину вечора я проплакала, але вона цього не бачила, бо пішла «знімати стрес» до подружки».
Досі образа живе всередині мене. Весь час я підсвідомо намагаюся довести мамі, що я не безглузда, що можу досягти успіху. Саме тому я стала юристом (для мами це найшанованіша та найприбутковіша професія), але робота мені не подобається.
Артисткою, звичайно ж, я не хочу бути, а ось із дітьми займаюся із задоволенням. Люблю малювати, робити різні вироби. Вчитися на педагога навіть не думала, мама засуджувала «жебраків вчителів».
Ми ніколи не згадуємо того випадку з мого дитинства, але я відчуваю, що мати пам’ятає цей епізод «виховання». Не знаю, кається чи ні, але розуміє, що образа у мене на неї є й досі.
У нас із нею немає довірчих стосунків, задушевних розмов. Вона живе сама, я купила собі квартиру, мати зрозуміла, що я не хочу бути з нею разом і не наполягала. Мені дуже шкода, що ми чужі один одному люди.
Будинок для літніх людей «Березовий гай» стояв на околиці міста, у місцині, яка колись і…
Прийдешні новорічні свята не тішили Сашка вже котрий рік. Відколи робота в нього стала нестабільною…
— Ти просто непозволено багато витрачаєш, — почула Марина від свого чоловіка на другому році…
— Я його чесно виходила, оформила йому інвалідність, навіть косметичний ремонт у його квартирі поновила,…
— Чоловік, звісно, не згоден із моїм рішенням, йому маму шкода, тим паче що та…
Аліна сиділа на дивані з калькулятором і зошитом. Грудень лише почався, а в родинному чаті…