Хочу описати одну сім’ю, в гостях у якої я побувала минулими вихідними. Я працюю у невеликій виробничій компанії. Три тижні тому колега-чоловік запросив мене на вечірку з приводу його срібного весілля з дружиною. Обіцяв гарний вечір з піснями та грою на гітарі.
Коли настав день вечірки, я уточнила, чи в силі запрошення. Колега відповів, що вечірки не буде, але можна зібратись на кухні за столом. Я прийшла за вказаною адресою. Колега зустрів мене біля під’їзду і ми піднялися на поверх його квартири.
Колега відчинив двері, і… звідти сильно тхнуло неприбраним котячим горщиком та якимось іншим смородом. Коли я зайшла до квартири, мені захотілося терміново втекти! Мені не хотілося залишатися там ні на мить. На мені було нове пальто, я боялася, що воно пропахне. Квартира немов хлів або брудний сарай.
Все брудне, вкрите сажею, навколо навалені речі, підлога просто не мита цілу вічність, тісно від усякого мотлоху, три собаки з брудними животами прибігли з вулиці, засмоктаний кіт.
Дружина колеги — старіюча жінка 58 років із одутлим обличчям, у брудному халаті — зустріла мене посмішкою без передніх зубів і подала мені чисті рожеві капці, які, мабуть, купили спеціально до мого приходу.
До колеги я ставлюся цілком доброзичливо, тому спробувала прийняти все це і пройшла на кухню. А там виявилося ще страшніше, пакети з вкритою пліснявою морквою та картоплею, стіни вкриті чорною пліснявою, на обідньому столі — купа застарілих журналів.
Стіл був накритий двома тарілками нарізаного м’яса та фруктами. Колега подав мені жирний від бруду келих і запропонував білого напівсолодкого, а його дружина подала таку саму брудну виделку. Від тарілки я відмовилася.
Далі ми спілкувалися. Обговорювали роботу. Я вислухала від дружини колеги жахливу історію с сусідами, яка буквально минулого тижня сталася через поверх нижче, дізналася, як вона турбується про свого старшого сина від першого шлюбу (він давно бомжує), про доньок, які вийшли заміж або поїхали, та двох синів, які поки що продовжують з ними жити.
Вечір пройшов непогано. Але коли я прокинулася вранці, то зрозуміла, що й досі перебуваю в шоці. Чому ці люди живуть у такому бруді? Я трохи захоплююся психологією і думаю з цього приводу наступне, що дружина колеги сама по собі неохайна невміха із заниженою самооцінкою і, ймовірно, із післяпологовою депресією, що затягнулася, і проблемою алко. А колега — просто нарцис, ледар і свинтус. Чи потрібно дружині колеги звернутися за допомогою? Не може бути так, щоб нормальні здорові люди не помічали цього бруду навколо?
Якщо чесно, нічого такого розкішного ми тоді не мали — звичайна міська галявина, розкладний столик,…
— І йому це, знаєте, в саму насолоду, — ділиться Дарія Тимофіївна з подругою, важко…
Світланка витерла останню тарілку, поставила її в шафку й стомлено опустилася на стілець: — Домила!…
— Знаю, що він тебе дратує, — мовив Денис дружині, — але ми ж сто…
В Анастасії з чоловіком усе ніби ладналося: дев’ятнадцять років разом, двоє діток — син та…
— Свекруха знову Новий рік з нами святкуватиме? — обурилася Олеся, ледь стримуючи роздратування. —…