У мене є подруга, і ми з нею дружимо 6 років. Останні два роки дуже близько дружимо. Вона приходить у гості із сином без попередження та без дзвінка (це, щоб ви розуміли, наскільки близько ми дружимо). Останні пів року у мене все налагодилося, є хороші фінанси, в сім’ї все відмінно, а в неї чоловік не працює, живуть на пенсію дитини по інвалідності (цукровий діабет).
Вона також не працює. І ось вона прийде в гості, ми посидимо за чашкою чаю, їй у мене все не подобається. Ремонт зробили, вона каже, що вона б такий не зробила. Якщо я щось купила, вона знову критикує. Почала помічати, що коли їй скажу що-небудь, наступного дня те, чим я хвалилася, все псувалося, все йшло не так, як я планувала.
Сьогодні прийшла подруга до нас знову, ми ремонт робимо у вітальні, вона з таким невдоволенням каже: «ти що, швидше за мене зробиш». Ще каже, що їй не подобаються шпалери, штори, сидить, обличчя перекосило від заздрості.
Ми дітям купили настільні ігри, вона знову фукає, каже: «Навіщо їм такі, ось у моєї дитини телефон є, нехай у ньому сидить. Він просить іграшки, я говорю, ні, телефон є». Її дитині 9 років. Вже накипіло, і поскаржитися нема кому. Чи може, я просто накручую себе? І ще її улюблена фраза: «я не така як ти, я краще за тебе!».
— Господарі! Агов! Є хто вдома? — Дві дівчини стояли біля хвіртки дачного будиночка. —…
— Ти як хочеш, а я ні забути, ні пробачити її не можу, — каже…
— Ми могли б зустріти Новий рік разом, — несподівано для себе промовила Ольга й…
— Тепер Валера істерики їй влаштовує, каже, що дозрів для шлюбу, що хоче весілля й…
— Ти це що собі дозволяєш? Валентина Сергіївна завмерла на порозі, стискаючи ручки сумки-холодильника. Усередині…
Валерія нещодавно від чоловіка пішла. Їхній спільній дитині зараз рік і вісім місяців, але просто…