У мене є подруга, і ми з нею дружимо 6 років. Останні два роки дуже близько дружимо. Вона приходить у гості із сином без попередження та без дзвінка (це, щоб ви розуміли, наскільки близько ми дружимо). Останні пів року у мене все налагодилося, є хороші фінанси, в сім’ї все відмінно, а в неї чоловік не працює, живуть на пенсію дитини по інвалідності (цукровий діабет).
Вона також не працює. І ось вона прийде в гості, ми посидимо за чашкою чаю, їй у мене все не подобається. Ремонт зробили, вона каже, що вона б такий не зробила. Якщо я щось купила, вона знову критикує. Почала помічати, що коли їй скажу що-небудь, наступного дня те, чим я хвалилася, все псувалося, все йшло не так, як я планувала.
Сьогодні прийшла подруга до нас знову, ми ремонт робимо у вітальні, вона з таким невдоволенням каже: «ти що, швидше за мене зробиш». Ще каже, що їй не подобаються шпалери, штори, сидить, обличчя перекосило від заздрості.
Ми дітям купили настільні ігри, вона знову фукає, каже: «Навіщо їм такі, ось у моєї дитини телефон є, нехай у ньому сидить. Він просить іграшки, я говорю, ні, телефон є». Її дитині 9 років. Вже накипіло, і поскаржитися нема кому. Чи може, я просто накручую себе? І ще її улюблена фраза: «я не така як ти, я краще за тебе!».
Коли Риті ставало особливо сумно, коли на душі скребли кішки, вона завжди згадувала той єдиний…
Знаєте, є чоловіки-скелі, є чоловіки-свята, а є окремий, досить поширений останнім часом підвид. Чоловіки-калькулятори. І…
Усе почалося непомітно. Спочатку були рідкісні дзвінки по неділях. «Привіт, як справи? А ми тут…
Я прожила дванадцять років у статусі «вільна». Просто жила. Будувала кар’єру, виховувала дитину, подорожувала, зустрічалася…
— Ти просто не вмієш підлаштовуватися під чоловіка. Голос Ольги був м’яким, оксамитовим, але слова…
Є події, які не просто змінюють життя, а розколюють його надвоє, як стиглий кавун. І…