Постійно лаємося з мамою, бо вона помічає тільки, як я кричу на сестру, але якщо та підійде і просто стукне мене, чи скаже щось погане, то це нічого, це вважається нормально. Через це я часто говорю сестрі, що це все через неї, а мамі, що вона погано виховала її

Я люблю свою маму, але вона мене зовсім не слухає. А відбувається це все через мою рідну сестру. Як відомо, більшість молодших братиків і сестричок завжди дуже розпещені, користуються тим, що вони завжди для батьків маленькі, але моя мама вважає, що це в мене підліткові ревнощі так проявляються.

Ми багато разів розмовляли, я відповідала, що не ревную, а мені просто неприємно, що вона не робить їй простих зауважень, якщо вона, наприклад, візьме без дозволу мою річ чи того гірше — зламає її.

На все у мами у відповідь та сама стандартна фраза: «вона ж маленька», «ти просто ревнуєш», «ти зла і ненавидиш її». До речі, їй 5 років, робить вона все усвідомлено.

Постійно лаємося з мамою, бо вона помічає тільки, як я кричу на сестру, але якщо та підійде і просто стукне мене, чи скаже щось погане, то це нічого, це вважається нормально. Через це я часто говорю сестрі, що це все через неї, а мамі, що вона погано виховала її.

Говорю це, найчастіше, коли лаємося з нею. Я люблю свою сестру, мені подобається, як ми веселимось разом, але як тільки приходить мама, то при ній вона починає задиратися, кричати, а я в свою чергу відповідаю.

Я пробувала почати спокійніше реагувати на все, що вона робить, але не виходило. Мама не чує мене або просто не хоче почути.

Тому що для неї я завжди буду старшою дочкою, яка повинна поступатися, а не просто ревнувати і ненавидіти свою сестру. А в мене опускаються руки від такого ставлення до мене. Це не справедливо з боку матері.