Прийшов час, коли потрібно обрати між колишнім чоловіком та нинішнім, проте Оля почала сумніватися в обох

Жили із чоловіком у шлюбі три роки, до цього два роки зустрічалися. Загалом жили дружно, але згодом у мене зник потяг і я переключилася на колегу на роботі. Флірт, постійне спілкування. Але він також був одружений. У результаті домовилися до того, що вирішили зізнатися подружжю та розлучитися з ними. На жаль, нічого не вийшло. Той чоловік не пішов від дружини — злякався, як сказав мені потім.

Я теж залишилася із чоловіком. За півроку завагітніла від нього і народила. Відносини у нас начебто нормальні були, але, як і раніше, ніякого потягу. Я часто згадувала того чоловіка і таки з ним зв’язалася. Зустрілися.

Він знав, що я народила, тому що стежив за мною в соцмережах. Загалом почалося все наново — пристрасть не минула за ті два роки. Подумавши, що це не просто так, я розлучилася з чоловіком, хоч він не хотів розлучення. Той чоловік теж пішов від дружини, і ми з’їхалися.

Спочатку все було добре, потяг, потрібна людина завжди поряд. Але через якийсь час мене почали дратувати його звички, його дії, те, що він нічим не цікавиться. Мене почало мучити совість, що я позбавила дитину рідного батька, стало шкода чоловіка.

Хоча цей чоловік і допомагав мені, добре лагодив із дитиною і хотів зі мною сім’ю, мені не давали спокою думки, що мені, мабуть, треба повернути сім’ю заради дитини. Я не знаю, чому мені це вбилося в голову. Через війну через пів року спільного життя я попросила партнера з’їхати.

Нині живу одна з дитиною. І той чоловік і колишній чоловік хочуть бути зі мною. А я не знаю. Повернутися до чоловіка, щоб у дитини була сім’я з татом та з мамою, щоб у мене була повноцінна сім’я? Або залишитися з чоловіком, тому що в мене до нього потяг? На відстані воно сильніше, але коли ми жили разом, воно затихало. Думаю, кохання немає ні в тому, ні в іншому випадку. Як мені вчинити?

Яна, 26 років