Не очікувала, що потраплю у таку ситуацію. Мені 30 років і я у стосунках із чоловіком всього 2 місяці. Місяць живемо разом. Нещодавно дізналася, що чекаю дитину. Цикл не є стабільним і вже 10 тижнів. Що робити, розуму не прикладу.
Я в іншій країні не працюю. Приїхала до Нідерландів як біженка, хлопець же був тут задовго до війни, хоча сам він з України. Приїздив сюди на заробітки, а зараз боїться їхати додому, тому що небезпечно.
Ще й у почуттях до нього не впевнена. Він теж шокований цією новиною. Він абсолютно не готовий до дітей, хоча у планах він хоче дітей, але не зараз, надто рано для наших стосунків, вони лише розпочалися.
Я божеволію від думок, від нерозуміння як жити далі, що робити. Думаю про переривання, але гадаю, що не зможу. Дуже страшно й великі ризики. Я не знаю, як так сталося.
І за що мені таке покарання? Сама я дитину не потягну. Якщо поїду до України, там хоч є житло та мама. Але як я працюватиму, на що утримувати сім’ю! Не думала, що колись потраплю в таку безвихідь.
Останнім часом Юля ловить себе на тому, що кожна розмова з мамою дається їй дедалі…
— Та не їм я майонезу, бабусю. Ну не їм же! — Світланка вже вкотре…
Буває ж так у житті: людина роками живе поруч із нами, всміхається, вітається, а в…
— Припленталася, «зірка», — злостиво шепоче жінка собі під ніс, — буде тепер сидіти, балухати…
— Мамо, та заспокойся ти вже! — намагалася заступитися за бабу Тоню донька, але Женя…
— Оленко, а може, млинчиків? — лагідно спитала бабуся, зазираючи дівчині в очі. — Ні,…