Робота чоловіка пов’язана із фізичними навантаженнями, ще у нього хворі ноги, але як чоловік може обходитися без близькості, мені не зрозуміло, я з ним навіть говорила про те, що якщо у нього на роботі є коханка, я істерик не влаштовуватиму, і ми мирно розбіжимося, він сміється та відповідає, що у нього в колективі працюють лише дві жінки, яким по 50 років, навіть фото їх надсилав

Не хочу завдавати болю коханій людині, але й сама мучитися не хочу. Справа ось у чому. Ми живемо з цивільним чоловіком (йому 38 років) разом трохи більше двох років. На початку стосунків фізична близькість була регулярною, довгою, пристрасною, кілька разів на день. Але як тільки він влаштувався на нову роботу (він приїхав з іншого міста до столиці, звісно нову роботу шукав) близькість просто зникла.

Спочатку близькість була 2-3 рази на тиждень, потім один раз. А потім і зовсім один раз на два тижні. І завжди ініціатором близькості була я. Для мене дуже важливою є фізична близькість. Мені дуже важко без цього. А чоловік каже, що дуже втомлюється. Мені набридла його байдужість до мене, як до жінки.

Так, його робота пов’язана із фізичними навантаженнями. Плюс у нього хворі ноги. Але як чоловік може обходитися без близькості, мені не зрозуміло! Я з ним навіть говорила про те, що якщо у нього на роботі є коханка, я істерик не влаштовуватиму, і ми мирно розбіжимося.

Він сміється та відповідає, що у нього в колективі працюють лише дві жінки, яким по 50 років (навіть фото їх надсилав). Говорить, що мої підозри зовсім не обґрунтовані. Після роботи він одразу мчить додому. Ніколи не затримувався. Усі вихідні та відпустки ми проводимо удвох, поряд. Якщо в нього і є хтось, то тільки на роботі, про кого він не каже.

На сьогоднішній день ми не маємо близькості вже місяць. Я і наполягати перестала, тому що все одно не отримую задоволення від хвилинних рухів тіла в одній позі. Хочу наголосити, що я досить приваблива молода жінка. Мені 35 років. Багато чоловіків колег та знайомі надають мені знаки уваги, роблять компліменти.

І ось мабуть на ґрунті всього цього я звернула увагу на одного з колег. Він не красень, завжди витриманий. Ми говоримо з ним суворо про робочі моменти, але мене шалено до нього тягне! Фантазія мене просто рве на частини. Знаю, що у нас нічого не зайде далі за погляди (так, іноді я помічаю його погляди на собі), але не можу бути спокійною.

Зраджувати я чоловікові не хочу. Він не перенесе зради. Але й ходити постійно злою та нервовою набридло. Живемо з ним як брат та сестра. Я дуже кохаю його, не уявляю життя без нього, про розлучення навіть не думаю. І як бути, не знаю.