З ранніх років свого життя я закохувалась у чоловіків з «картинок» і домальовувала їм позитивні якості, а вони із задоволенням підтримували мої ілюзії. Сама маю гарну зовнішність, тому вважала завжди це перевагою для того, щоб «придбати» чоловіка цікавого і зовні і внутрішньо.
Пишу чесно, як є. І ось що виходило в результаті. Їм було приємно, що за гарним зовнішнім виглядом я бачила в них принца з білим конем в одному флаконі.
Якийсь час (у середньому півроку, рік) вони самі намагалися бути ідеальними у всьому. А потім відбувалася банальна втома від своєї ролі, зворотна реакція, поведінка з точністю навпаки.
Розлучалася, сходилася. Заміж виходила, розлучалася. Зробила висновок, що залежна від того, щоби кохати як у казці. І бути коханою теж як у казці.
Щоб усі такі із себе ідеальні, чесні, добрі. Розумію, що казок немає, що люди не ідеальні (тому коментарі про це можна навіть і не писати), але не зрозумію одного — у чому сенс довгих стосунків?
Обдуритися, а потім пристосуватися до правди, яка повна протилежність тому, у що закохалася? А навіщо так жити?
— А ось Оксана завжди котлети робила соковитішими, — сказав Ігор, відсовуючи тарілку. Наталя завмерла…
— Як ти могла вирішити за нас обох? — Євген підвівся і попрямував на кухню,…
Сім’я Кривенків була взірцем для всіх. Дружні, говіркі! Разом відзначали свята й відпочивали. За щедрим…
— Ну нарешті! – Закричала Марина, побачивши матір на порозі. – Я вже не знаю,…
То було літо, сповнене сонця й запахів природи, середина 90-х, коли ми з мамою, Галиною,…
Батьки зупинилися біля хвіртки, мотор їхньої машини ще якийсь час торохтів у прохолодному вересневому повітрі.…