З ранніх років свого життя я закохувалась у чоловіків з «картинок» і домальовувала їм позитивні якості, а вони із задоволенням підтримували мої ілюзії. Сама маю гарну зовнішність, тому вважала завжди це перевагою для того, щоб «придбати» чоловіка цікавого і зовні і внутрішньо.
Пишу чесно, як є. І ось що виходило в результаті. Їм було приємно, що за гарним зовнішнім виглядом я бачила в них принца з білим конем в одному флаконі.
Якийсь час (у середньому півроку, рік) вони самі намагалися бути ідеальними у всьому. А потім відбувалася банальна втома від своєї ролі, зворотна реакція, поведінка з точністю навпаки.
Розлучалася, сходилася. Заміж виходила, розлучалася. Зробила висновок, що залежна від того, щоби кохати як у казці. І бути коханою теж як у казці.
Щоб усі такі із себе ідеальні, чесні, добрі. Розумію, що казок немає, що люди не ідеальні (тому коментарі про це можна навіть і не писати), але не зрозумію одного — у чому сенс довгих стосунків?
Обдуритися, а потім пристосуватися до правди, яка повна протилежність тому, у що закохалася? А навіщо так жити?
— Опинилася я зараз між двох вогнів, — гірко зітхає Катерина в розмові з подругою.…
Хоч якою б довгою та лютою не була зима, а вона потихеньку відступала. Ще трималися…
Олена стояла біля плити в тиші ранкової кухні. На ній була м’ята піжама, волосся недбало…
Коли Наталка зібралася заміж за хлопця з села, батьки спочатку дуже переживали і навіть намагалися…
— Ну так, я у вас гроші брала, — нахабно зиркнувши, заявила Зарина своїй невістці.…
Їхати довелося стоячи. Місць у старенькому ПАЗику на всіх не вистачило, та й сідати у…