— Що ти нам там наготувала? — не вітаючись, обурилася зовиця. — У нас весь відділ із унітазів два дні не злазив. — Усе було свіже… Бути такого не може! — почала виправдовуватися Марина. — Ми потім доїдали з Павлом залишки, і з нами все нормально

— Марино, ти мусиш мене виручити! — защебетала телефоном метушлива зовиця Олеся. — У нас післязавтра корпоратив. Шеф сказав, що я відповідальна за нього.

— А я чим можу допомогти? — перебила сестру чоловіка Марина.

— Ти ж гарна куховарка зі стажем! От я й вирішила до тебе звернутися. Список страв у мене є, — діловито промовила Олеся.

— Я вже два роки не беру замовлень, — заперечила жінка, якій не хотілося вплутуватися в затію зовиці. — Тобі краще звернутися в якийсь ресторан…

— Пробувала. Скрізь відмова. Кажуть, потрібно було раніше звертатися. А коли раніше, якщо шеф мені тільки вчора дав це завдання? — засхлипала носом Олеся. — Мені нема до кого більше звернутися. Марино, невже тобі не потрібен підробіток? Бюджет — двадцять тисяч.

Вона мала намір будь-що вмовити невістку допомогти їй із корпоративом.

— Ні, не можу, у мене інші справи, — люб’язно відмовилася Марина.

Вона думала, що Олеся знайде іншу куховарку, але та вирішила піти іншим шляхом.

Увечері повернувся з роботи чоловік і став слізно вмовляти Марину допомогти сестрі.

— Якщо Олеся не влаштує корпоратив, начальник вижене її, — пригнічено промовив Павло. — Люба, я ж не так часто тебе про щось прошу? Допоможи моїй сестрі.

Після прохання чоловіка Марина здалася й погодилася взяти замовлення на корпоратив у зовиці.

Напередодні урочистості жінка цілий день провела біля кухонної плити, і коли все було готово, зателефонувала Олесі.

— Марино, у мене часу зовсім немає. Завантажена по вуха! Привези все сама! — попросила зовиця.

Жінці, звісно, не сподобався цей нюанс, оскільки домовленості про це не було.

Скрегочучи зубами, Марина відвезла всі страви на роботу до Олесі. Зовиця навіть не вийшла її зустрічати, а наказала все відставити на ресепшені.

Два дні Олеся не давала про себе знати. Вона зателефонувала Марині лише ввечері в неділю.

— Що ти нам там наготувала? — не вітаючись, обурилася зовиця. — У нас весь відділ із унітазів два дні не злазив.

— Усе було свіже… Бути такого не може! — почала виправдовуватися Марина. — Ми потім доїдали з Павлом залишки, і з нами все нормально.

— Не знаю, я навіть вникати в це не хочу! — осадила невістку Олеся. — Шеф просто увесь кипить. Він дуже незадоволений. Погрожує мене звільнити. Я ж була відповідальна за корпоратив.

— Я тут ні до чого. Думайте, що ви ще їли й пили, — рішуче промовила жінка й згорнула розмову із зовицею.

Однак за годину Олеся перетелефонувала знову. Заливаючись сльозами, вона промовила:

— Шеф погрожує подати на тебе до суду! Тим паче, що ти все робила незаконно. Будь-хто копне й зрозуміє, що в тебе немає жодних документів і дозволів на приготування їжі для масових заходів.

— Ти ж мене попросила, — погрозливі слова зовиці ошелешили Марину.

— Я ж не знала, що ти можеш мене так підставити…

— Чого ти від мене хочеш? Нехай твій шеф іде, куди завгодно! — жінка насилу взяла себе в руки.

Вона була впевнена, що від її куховарства ні в кого не могло виникнути проблем зі шлунком.

Увечері Марині зателефонував незнайомець і повідомив, що він із поліції. Нібито на жінку написана заява, і якщо вона не владнає цей конфлікт, справа може дійти до суду.

— Я не визнаю своєї вини. Робіть, що хочете, — відповіла жінка, яка не збиралася здаватися.

— Мені дзвонила сестра, — у кімнату увійшов Павло. — Її шеф вимагає пʼятдесят тисяч гривень за моральну компенсацію. У такому разі він не домагатиметься для тебе покарання.

— Це якийсь блеф! Ми самі їли цю ж їжу, і обидва почуваємося прекрасно! — обурено відповіла Марина. — Як знала, що не варто зв’язуватися з твоєю сестрою.

— Може, віддати гроші? У нас же є накопичення. Так, це неймовірно велика сума для нашої родини. Але проблеми з законом – набагато серйозніше!  — обережно запитав Павло.

— Ні! Віддати — отже, визнати свою вину! Я не вважаю, що в чомусь винна! — стояла на своєму жінка.

— Гаразд, поговорю з Олесею. Дізнаюся, змінилося щось чи ні, — задумливо пробурмотів чоловік.

Після того, як він повернувся від сестри, дзвінки Марині несподівано припинилися.

Жінці стало цікаво, як Павлові вдалося вмовити шефа сестри передумати.

— Я заплатив йому гроші, — розвів руками чоловік.

— Навіщо? — ледь не плачучи запитала Марина.

— Не хотів, щоб у нас були проблеми…

Жінка так була обурена поведінкою чоловіка та шантажем із боку шефа зовиці, що викликала таксі й поїхала в компанію Олесі.

Марині з великими труднощами вдалося домогтися зустрічі з повним чоловіком, схожим на колобка.

— Хто ви і що хочете?

— Мене звуть Марина. Я невістка Олесі, яка організовувала корпоратив, — на одному диханні випалила жінка.

— І що? — чоловік недбало відкинувся на спинку крісла. — Вам хіба не заплатили?

— Заплатили. Тільки я хочу сказати вам, що заявлю на вас у поліцію, якщо ви не повернете гроші! — войовничо промовила Марина.

— Які гроші? Ви ж сказали, що ми вам усе заплатили! — чоловік взявся ковиряти нігтем у зубах.

— Я говорю про пʼятдесят тисяч гривень, які вам віддав мій чоловік!

— Який ще чоловік? За що віддав?

— За.., — жінка раптом завмерла на місці. — У вашій компанії після корпоративу ніхто не труївся?

— Ні. А мав?

— Ні, ні, вибачте! — Марина позадкувала і, як ошпарена, вискочила за двері.

У її голові раптом став складатися пазл. Вона зрозуміла, що не було жодного розладу шлунка, і зовиця просто-напросто її обдурила, розігравши трагедію.

Марина тут же зателефонувала чоловікові й повідомила про те, що Олеся їх обдурила.

— Я зараз виб’ю з неї всю дурість! — гнівно прошипів чоловік і вирушив до сестри.

Додому Павло повернувся через пару годин і кинув на стіл купюри.

— Ти не повіриш! Олеся вибачилася й сказала, що просто хотіла з’їздити на море. Уяви собі? — чоловік присів на диван і схопився за голову. — Повірити не можу…

— Хто був той чоловік, який представився тобі її шефом?

— Її знайомий. Він же тобі й дзвонив від імені дільничного. Марино, хіба так буває? Як можна було так підло з нами вчинити? Вона ж моя сестра…

— Іноді рідня гірша за чужих людей, — зітхнула жінка й сіла поруч із чоловіком.

З того дня брат і сестра перестали спілкуватися. Павло не зміг пробачити Олесі обману.

***
Ця повчальна історія нагадує, що маніпуляції та шантаж, особливо з боку близьких, завдають глибокої шкоди.

На жаль, щира допомога іноді сприймається як належне, а родинні зв’язки використовуються для брудної гри. Мудрість Марини допомогла розкрити підлість, але гіркий осад у серці Павла залишився.

Навчіться вчасно говорити «ні» маніпуляторам, незалежно від їхнього статусу в родині.

А чи доводилося вам, любі читачі, розплачуватися за чиюсь хитрість чи виявляти підлість від найближчих?