Щоразу він відчиняє мені двері, де б вони не були, щоразу каже: «боже, як ти гарна», та якщо я приготую звичайні макарони, він їх буде їсти, ніби це їжа з ресторану

Читаю тут багато різних історій. Щось міряю на себе, а щось прямо дратує.

Здебільшого мене дратують чоловіки, які жаліються, що — ось мені дружина зрадила вона така погана. Вибачте, питання ось у чому: «чоловіки, а ви не замислювалися над тим, чому жінка ліворуч пішла, мабуть, не від хорошого життя».

Багато хто пишуть «я їй дав усе». А що ти їй дав — золоту клітку, де важко дихати, чи ви думаєте, що ми машини для виробництва вашого потомства та прибирання за вами?

Ні, перше, що вам треба засвоїти, що ми жінки! І поки ви не даєте нам цього забути, ми для вас згорнемо гори.

Я наведу свій приклад. Маю сім’ю вже 13 років. Щодня я відчуваю від свого чоловіка захоплення, повагу, бажання.

Щоразу він відчиняє мені двері, де б вони не були, щоразу каже: «боже, як ти гарна». Та якщо я приготую звичайні макарони, він їх буде їсти, ніби це їжа з ресторану.

Повірте з таким чоловіком і кредит, і житло, і нігті, зламані від роботи, здаються дрібницями. Якщо хтось із сім’ї пішов ліворуч, шукайте проблему в собі, а не в тому, хто зраджує.

Моя вам порада: розмовляйте одне з одним до зради, міняйте все й одразу, шукайте мінуси та плюси разом. Стійте один за одного горою. Удачі всім.