Шість років тому познайомилася з італійцем, зустрічалися, їздили одне до одного, чекали, коли завершиться його розлучення, він, щоб було легше отримати нам із моїм сином громадянство, усиновив мого сина, минулого року ми переїхали до нього до Італії

У мене дуже складний момент прийняття рішення у житті, можна навіть сказати доленосний. Шість років тому познайомилася з італійцем, зустрічалися, їздили одне до одного, чекали, коли завершиться його розлучення.

Він, щоб було легше отримати нам із моїм сином громадянство, усиновив мого сина. Минулого року ми переїхали до нього до Італії.

Син пішов до наукового ліцею, закінчив перший навчальний рік (по-нашому 8 клас) досить непогано. Але спільне життя виявилося непростим.

Массімо (так звати італійця) дуже імпульсивний, багато в чому нас вчить економити, із незалежного життя я поринула у повну фінансову залежність.

В Україні у мене мама (за рік життя в Італії, не стало тата), друзі, я затребувана. Зараз нам слід ухвалити рішення, продовжити життя та навчання сина в Італії або жити в Україні (тут сина теж взяли в гарний ліцей).

У мене відчуття, що, повернувшись до України, я можу зламати майбутнє синові, адже тут європейська освіта. В Італії життя на березі моря, гарна освіта, харчування, набагато більша тривалість життя.

У сина є італійське громадянство, у мене поки що тільки дозвіл на проживання. В Україні мама одна (хоча ми їй допомагаємо, і вона приїжджає до нас і ми до неї).

Як прийняти правильніше рішення? Не знаю навіть, звісно тут безпечніше набагато, але серце лине до рідної країни.