Скажу чесно, я сподівалась, що донька мене зрозуміє. Вона ж бачила, що з Миколою у нас давно нічого спільного нема. Та Інна почала кричати на мене

До Італії я поїхала ще 20 років тому. Донечці тоді 14 років виповнилось. Я не хотіла її покидати, та іншого виходу не бачила. Мій чоловік Микола не міг знайти стабільну роботу. Звідусіль звільнявся і грошей нормальних в дім не приносив. Моєї ж зарплати не вистачало ні на що.

Я поїхала з подругою. Відразу ж гроші почала додому висилати. Так ми й ремонт зробили та на навчання Інни назбирали. Згодом я й квартиру їй купила біля університету, аби вона мала власне житло й у гуртожитку не жила.

Повертатися додому сенсу я не бачила. До того ж так склалося, що в Італії мене з’явився друг. Звали його Джовані. Він був старшим на 16 років, проте таким уважним. Постійно дарував мені дорогі подарунки та возив в гарні ресторани. А тоді сказав, що хоче, аби я стала його дружиною.

Скажу чесно, я сподівалась, що донька мене зрозуміє. Вона ж бачила, що з Миколою у нас давно нічого спільного нема. Та Інна почала кричати на мене.

– Знати тебе не хочу! Не мама ти мені!

Вона не хотіла зі мною спілкуватися. Побачились ми лише на її весіллі. Я приїхала й подарувала Інні солідну суму, та вона однаково увесь час з моїм колишнім сиділа. Вихваляла тата, усім казала, що він її виростив і завжди підтримував. А я наче й ніхто. Усі родичі пліткували, що я повелась жахливо і знайшла собі італійця.

Тієї миті я вирішила, що надалі житиму лише заради себе. Я повернулась до Італії та покинула роботу. В Джовані було достатньо грошей, щоб ми могли спокійно подорожувати й гарно жити. Це тривало шість років і я була надзвичайно щаслива. Та тоді раптом мого Джовані не стало. Це розбило мені серце. Та чоловік залишив мені усе своє майно.

Якось про це дізналась моя донька. І тоді вона згадала, що я їй потрібна.

– Мамо, ти тепер сама, може приїдеш з онуками познайомишся?

Мені й справді було сумно. Я приїхала і була щаслива бачити рідних. А тоді вона почала просити гроші на різні речі. Я не відмовляла. Та Інна не зупинилась:

– Продавай будинок в Італії та повертайся до нас. Житимеш з татом, він досі самий.

– Доню, я не хочу повертатись і тим паче жити з татом.

Інна знову образилась, а я зрозуміла, що вона просто хоче з мене гроші витягти. Я не знаю, як мені далі бути. Хочу зберегти взаємини з рідними, але не збираюсь робити усе, що вони хочуть. Порадьте, як мені бути?

Фото: авторський контент сторінки “Рідне слово”.