Чоловік моєї сестри кохав її, він кохав її дуже сильно, і це було очевидним як близьким людям, так і випадковим знайомим. Помилки тут не могло бути. А як вона його кохала! Зі школи. Дорослий син, а виглядали, як молодята.
Вони завжди поруч, віч-на-віч, можна довго описувати, як нелегко і як щасливо вони жили. Вони кохали одне одного, і через них це кохання якимось чином передавалося світу, роблячи його трохи кращим.
Чому він зрадив, нікому не відомо. Цей зв’язок продовжувався якийсь час і сам собою зійшов нанівець, але минули роки перед тим, як усе це закінчилося. Зрозуміло, що сталося далі. Вона про все дізналася.
Тут пропустимо ще мільйон сторінок тексту. Сестра збожеволіла. У самому буквальному значенні. Ця ноша виявилася не під силу їй, об’єктивно дуже сильній жінці. Самостійна, красива (дуже красива), розумниця інженер-програміст – просто збожеволіла. Вона не могла (і досі не може) зрозуміти, чому він це зробив.
А що ж він? Він, як і раніше, любить її. Спився. Не всім під силу виявитися катом. Вона? Не хочу говорити. Сподівалася, що зараз тут напишу про неї, але ні. Не змогла. Стерла все. Пишу, а відчуваю, що зрада, що зраджую свою сестру. А зрад для неї вже достатньо.
Напишу одне. Стільки років минуло, а питання в неї так і залишилося лише одне: «Чому?». Адже справді кохання було. Запитай її зараз: «Мільярд доларів, або відповідь на запитання «чому?», і вона запитає: «Чому?».
Згадалося одне оповідання про те, як збожеволіла мати, дочка якої загубилася в поході. Дочка знайшлася, була поряд: “мамо, мамо…”. А мати з порожніми очима вже в божевільні: «Ти де, моя доню, де ти? Поверніть мені мою дочку».
Багато хто подумає, слабачка вона, ця ваша сестра. Ні це не так. Я багато думала про це. Не багатьом довелося, а вірніше, не багато хто зважився на стільки змін у житті, на стільки боротьби за життя.
Вона сильна людина і ось тепер такий гнітючий фінал. Життя вдарило її в найвразливіше, і влучення було абсолютним. Це навіть не історія, якщо суворо подивитись, так, картинка з життя. Сподіваюся, опублікуєте, може, комусь допоможе не зробити помилки. Та не надто що й трапилося, у глобальному масштабі таке щодня відбувається.
— А що я такого зробив? — Ти ще питаєш? Ти при своєму глузді? —…
— У нього одна відповідь: йому було треба, — ображена Людмила. — А те, що…
— Катрусю, — промовив він проникливим голосом, заглядаючи мені у вічі, — вибач, не міг…
— Я просто не зможу там жити, от і все. І нерви мені ані зараз,…
— А ми б допомагали, якби зять до нас інакше ставився, — каже подрузі Ірина…
В Алли скоро день народження. Вона сиділа, втупившись у вікно, й байдуже розглядала перехожих, що…