Два роки тому зустрів дівчину, одразу закохався, а за пів року вже було весілля. У мене не було в планах так швидко одружуватися, але Оля сказала, що якщо ми не розпишемося зараз, вона піде. Я дуже її кохав і зараз кохаю, боявся її втратити.
Справа в тому, що тоді я пропонував створити сім’ю, коли я закінчу університет і зароблятиму. Оля сказала, що її зарплати вистачить (вона медсестра), плюс ще мій підробіток.
Зараз я навчаюсь в університеті на четвертому курсі, і дружина нещодавно зажадала кинути навчання та піти заробляти, як усі нормальні чоловіки це роблять. Сказала, що їй набридло тягнути сім’ю і до того ж вона хоче дитину, а поки я навчаюсь, це неможливо через гроші.
Для мене це не було несподіванкою, бо дружина майже відразу після весілля постійно говорила, що ось вона закінчила лише технікум і працює, а мені бачите, подавайте вищу освіту.
Такі розмови виникали щоразу, коли Оля хотіла щось купити собі, а грошей було обмаль. Хоча мої батьки дуже нам допомагали грошима та навіть продуктами, у нас своя дача.
Дружина сердилася, коли я їхав їм допомагати, казала, що ця картопля обходиться дорожче, ніж на ринку. Може, вона й має рацію, але я не міг не поїхати до батьків.
Дуже образилася, коли я сказав, що ми живемо не на її зарплату (яка там зарплата у медсестри, та й ту вона витрачає на проїзд та різні жіночі дрібниці), а на гроші моїх батьків. І ось тепер дружина поставила мені ультиматум – чи сім’я, чи навчання.
Якщо я покину університет, мене не зрозуміють батьки, та що там казати, для них це буде ударом. Вони так хотіли, щоб їхній єдиний син здобув вищу освіту, оплачують навчання, тепер виходить, що гроші витрачені даремно?
Я не хочу розлучення, але й до закінчення навчання залишилося лише півтора роки, можна потерпіти. Тим більше, що я завжди знаходжу спосіб підробити в інтернеті, хоча це й забирає у мене час, який я міг би витратити на навчання.
Вже шкодую, що погодився тоді на офіційний шлюб, коли усі мої друзі чудово живуть у цивільному шлюбі. Тепер не знаю що робити в цій ситуації.
— От що, жінко, дивлюся я, що роботи в тебе по господарству — кіт наплакав.…
Миготіли міста й села, зливалися в одну стрічку краєвиди, ранковий відблиск сонця непомітно змінився вечірніми…
Марину я знав ще з дитинства — дівчинка з тихим, але дуже чіпким поглядом, яка…
Настя в Тараса вдалася дівчиною говіркою, емоційною, і, правду кажучи, трохи галасливою. Вона родом із…
Микола Панасенко аж розцвів, коли почув від свого сина Семена: — Тату, я одружуватися буду.…
Гроші вона, звісно, переказує. Не такі вже й великі, але, в принципі, на дитину вистачає.…