Як ви вважаєте, мати важливіша за дружину? Звісно, мати дала йому життя та виховання. Я тут згодна з цим. Я завжди вважала, що має бути рівноправність, до всіх однаково. Чоловік сам казав перед весіллям, що пріоритети у житті змінюються. Спочатку мама, потім дружина і потім діти. А зараз отримую зовсім інше.
Чоловік працює на віддаленні. Це виходить більше за вільний час, це я бачу по ньому. Попрацює трохи та грає в ігри. І постійно біля мами, в одній кімнаті. Я спершу з ними сиділа, але мені нудно. ТБ я не дивлюся, бо його мати дивиться. А в телефоні можу посидіти і в кімнаті.
І ось я весь час у кімнаті своїй і він навіть не підійде і не запитає чи добре все. Підходить лише тоді, коли йому потрібно тільки одне (ви зрозуміли). Іде ввечері до друзів щодня, приходить і йде знову до зали, щоб мамі час приділити. А я тут цілими днями одна, мені не треба.
Я як чужа у цьому будинку. І ще дивується, чому я завжди незадоволена. Чи я маю радіти цьому? Може, я неправильно вчиняю? Підкажіть, будь ласка, як і що робити. Я з чоловіком намагалася поговорити, спочатку він говорив: «так, ти маєш рацію, я виправлюся» — і знову все по-новому.
Чоловік звик, що його мати радіє всьому. Сходив до магазину – все, вона щаслива до небес. І так в інших випадках. І він чекає від мене на це, а я сенсу не бачу. А за мене хто радіє чи дякую, коли я за комуналку плачу й інші домашні справи? Весь побут весь на мені. Як мені робити і що робити?
— Від дідуся з бабусею тобі гостинець, — гордо мовив Олег і з поважним виглядом…
— Колю, та як же ти можеш так до нас ставитися?! — мати Миколи кричала…
— Син із невісткою вчора забігали. Еге ж, провідали стару. Сервіз подарували — Галко, ти…
— Отак от, Машо, відмовили мені, на старість уже нікому не потрібна стала. О! Я…
— Все, терпець мій увірвався! Більше цей сморід не терпітиму. Завтра просто висиплю все це…
— Ну, дівчата, пора мені. Максима треба з групи забрати, та й вечерю якусь придумати,…