Selena

— Ось подарунок, так подарунок. Це тобі не зрізаний букет, який зів’яне через три-чотири дні, і на смітник. Ці квіти тішитимуть твою Катю довгі роки. Вони тільки на зиму «засинають», листочки засихають поступово і квіточка під ліжком або в коморі чекає нової весни. Ну, що ж ти стоїш? Бери подарунок і вперед

Олексій прийшов з двору додому сумний. Він сів у передпокої на стілець і зітхнув. — Що сталося? - поцікавилася бабуся,…

1 рік ago

— Я ж тобі не мама, Анюто, мама в тебе одна, і ти її пам’ятай, не забувай. Поки пам’ятаєш – вона живе, пам’ять про неї живе, зрозуміла? А ось другом тобі стати можу, якщо дозволиш. Поки ти ще не дуже велика, а потім зрозумієш, що добре, коли є в кого запитати щось по-нашому, по-жіночому

— Ганнусю, ти всі свої речі зібрала? - сусідка, тітка Зіна, зайшла в кімнату, де на ліжку сиділа Аня. -…

1 рік ago

— Донька в тебе й справді гарна, але не думай засиджуватися. Треба знову заміж виходити, поки молода, симпатична… – радила подруга. — Ну, вже ні, – відповідала Віра, – спасибі, наплакалася я, натерпілася, наслухалася на свою адресу багато поганого… Не переношу більше на дух чоловʼяг. Від них одні страждання тільки

Магазин, де працювала Вірочка, стояв у центрі селища міського типу в Сумській області. Неподалік розташовувався гуртожиток місцевого училища, звідки іноді…

1 рік ago

— Ти, Олю, серце сім’ї. До тебе всі потягнуться, коли мене не стане. — Мамо! — Не сперечайся зі мною, слухай! І запам’ятовуй! Я маю бути впевнена, що молодші не залишаться самі в цьому житті. Страшне воно. Ніколи не знаєш, чого очікувати. Іноді так вдарить, що як дихати забудеш враз. І тільки й сили, що в тих, хто поруч. Думаєш, витримала б я, коли батька не стало, якби не тітки ваші, та не сусіди? Ні! Ними й дихала. Трималася. Поки люди поруч є – все легше. А вже якщо це рідні люди – тут і обрізані крила відростуть

— А дім батьків ділити не будемо! Він - мій! - Михайло встав. Стиснувши кулаки, він обперся ними об стіл…

1 рік ago

— Ти на себе в дзеркало подивися! Миша сіра! Ти реально не зрозуміла, що мати тоді спеціально нас звела? Та їй розповіли, що ти дівчинка-сирота з житлом, ось вона мене до тебе і підіслала. — Якби не квартира, я б на тебе й не глянув! – виклав усю правду Олексій. – Значить, так. Половину цієї квартири я при розлученні зажадаю собі

— Яку частку? Ця квартира мені від батьків дісталася ще до знайомства з вашим сином, - дивувалася Олена. — Таку…

1 рік ago

— Не ходи ти до нього більше, не раджу спілкуватися… Помітила, що він дивний? Давно дуже один живе, і ні з ким не спілкується майже. Двох слів від нього не доб’єшся, а з тобою аж сам заговорив. Треба ж… — А чому не спілкуватися? Він що – чаклун? – жартома запитала Катя і засміялася. — Ось так і є, дівчинко. Тож обережніше. Не раджу, – наполягала баба Зіна

Катя, студентка випускного курсу художнього училища, приїхала влітку погостювати в село до бабусі її подруги. Липень стояв спекотний і сонячний,…

1 рік ago

Нарешті, Ніна вирішила з чоловіком піти на особливий захід: придбання собаки. — Ти знаєш, адже тварини як лікарі для людини. Вони компаньйони. Давай купимо тещі песика, ось побачиш, що їй стане легше, – запропонував чоловік Ніни Сергій

Лідія Петрівна була сама не своя після тривалої хвороби чоловіка і його відходу в інший світ. Донька навіть переїхала до…

1 рік ago

Ніна і Зоя навіть навчалися в одному класі, і завжди раділи, що іменини у них були зовсім поруч. Влітку, у червні, дванадцятого – у Зої. А чотирнадцятого в Ніни. У шкільні роки відзначали кілька разів навіть разом, мало не як сестри-двійнята. А тепер ні сліду від минулої дружби, ні тіні. Стер час образу, ревнощі, виросли їхні дітки, ось уже й онукам по двадцять років

Зою Василівну в селі вважали майже психологом. Колишня вчителька української мови та літератури була вже на пенсії, але продовжувала активно…

1 рік ago

— І скільки ж ти тут жити будеш? А взимку як? – навздогін запитала Марина. Він повернувся до неї і раптом сказав: — А взимку ми з тобою будемо тут піч топити, кашу варити і діток малих ростити… — Що? – Марина захохотіла йому в спину, а потім прикрила рот рукою, поставила бідон на ґанок і побігла до Єгорівни

Марина в засмучених почуттях їхала трасою в напрямку їхньої дачі під Києвом. Чергова невдала спроба налагодити з Ігорем стосунки вибила…

1 рік ago

Ось тільки дівчата від нього ніс відвертають – навіщо такий веснянкуватий і рудий. Пам’ятаєш, як він у п’ятому класі купив фарбу в магазині і пофарбував свою голову в чорний колір? – згадувала бабуся Віті, – ой, що було! — А як же, всі пам’ятають. Картина була як із фільму жахів. Немов циган, а все обличчя в рудих веснянках! Ось де сміху-то було

— От і що мені з онуком робити? - скаржилася баба Шура своїй сусідці Микитівні, - усі молоді хлопці давно…

1 рік ago
Show more Posts
Show previous Posts