— Тебе вічно немає вдома! — обурено висловлював дружині Максим. — Брудного одягу вже ціла гора, у холодильнику порожньо! Пил усюди в палець завтовшки! Тобі самій не соромно? Ти ж жінка! — Тобі показати, як машинку пральну запускати? Чи подарувати ганчірку для протирання того самого пилу?

— Тебе вічно немає вдома! — обурено висловлював дружині Максим. — Брудного одягу вже ціла гора, у холодильнику порожньо! Пил усюди в палець завтовшки! Тобі самій не соромно? Ти ж жінка!

— Тобі показати, як машинку пральну запускати? Чи подарувати ганчірку для протирання того самого пилу? — Лариса теж не могла сидіти на місці спокійно. Це що ще за претензії? — Я не розумію, чого ти зараз обурюєшся? Ти ж сам засунув мене працювати до свого батька! Йому, бачите, дуже потрібен грамотний фахівець! Я була змушена піти з досить перспективної фірми, і куди? Куди, я тебе питаю?

— А чим тобі не подобається наша фірма? — трохи невпевнено поцікавився чоловік. — Зарплата в тебе досить непогана, ненабагато нижча за ту, що була раніше…

— Та ну? — сплеснула руками жінка. — Ти що, серйозно не розумієш? Я отримую в півтора рази менше, водночас працюю вдвічі більше! Та я, буває, по дванадцять годин в офісі сиджу! Усі вже додому пішли, зокрема й твій дорогий батько, а я голову від комп’ютера підняти не можу!

— Що ти до дрібниць чіпляєшся? Ну, подивися, довелося затриматися пару разів…

— Пару разів? А п’ять днів на тиждень не хочеш! У мене часу ні на що не залишається, розумієш? Я приходжу додому й від втоми просто падаю! А ти до мене з претензіями… Не перу, не готую, пил не протираю…

Лариса навіть схлипнула від образи. Їй і так було жахливо важко!

Працювати на родича…

Та нічого гіршого на світі немає! Вона ні пообідати нормально не може, ні у відпустку сходити… Про відгул і думати не доводиться! Та її частенько й у вихідні на роботу смикають!

А що найобразливіше — стосунки з колегами в неї не склалися від слова зовсім. Свекор віддячив, перед усіма співробітниками про їхні родинні зв’язки розповів.

Ще й із натяком додав, мовляв, тепер точно знатиму, хто працює, а хто від неробства мається. Чи треба пояснювати, яке ставлення з боку колег було до Лариси?

— Загалом так, сам зі своїм батьком домовляйся, а я йду у відпустку. Як мінімум, на тиждень! І відпочивати поїду в санаторій!

— Ти не можеш! У вас купа звітів на носі!

— А нехай твій батько хоч раз сам попрацює!

На цьому Лариса вважала розмову закінченою й вийшла з кімнати. Жінка пішла збирати речі, вона була цілком серйозно налаштована на невелику відпустку, і їй було байдуже на все.

Зрештою, вона в будь-який момент може звільнитися. Роботу для неї знайти не проблема, та навіть на колишньому місці їй будуть раді.

— Так, мабуть, я так і зроблю. Досить сидіти на моїй шиї!

Вранці Лариса поїхала.

Вона розуміла, що чоловік не сприйняв її слова всерйоз, але, відверто кажучи, їй було плювати. Вона не зобов’язана тягнути все на собі!

Якби свекор поводився по-людськи, якби в неї був нормований робочий день, якби їй платили за переробки… Якби, якби, якби…

Щойно жінка встигла заселитися в номер, як її телефон просто атакували дзвінками. Дзвонили й колеги, і начальник, і чоловік. Потім посипалися повідомлення. Незадоволені були всі.

Колеги скаржилися, що тепер їм доведеться заповнювати документи, а отже, вони не зможуть піти додому вчасно.

Свекор просто слав голосові з дикими криками, слова було практично не розібрати.

Начебто він погрожував звільнити Ларису за статтею, якщо вона негайно не прибуде на робоче місце.

А чоловік…

Чоловік слав нескінченні простирадла повідомлень, сенс яких зводився до одного — вона вчинила вкрай непорядно, підставивши свого родича. Лариса відповіла елегантно — перерахувала свої посадові обов’язки, у яких не було більше половини того, чим вона займалася на роботі.

А заодно розписала, з яким задоволенням свекор натравлював її на колег, скільки разів змушував переробляти абсолютно правильно складені документи (згодом приймався перший варіант!).

А ще жінка нагадала чоловікові скільки разів на сімейних урочистостях її робота оцінювалася принизливими висловлюваннями.

— Так що, мій дорогий, доведеться тобі робити вибір, — жінка набрала останнє слово й замислилася, як би зрозуміліше висловитися. — Або я звільняюся й знаходжу нормальну роботу, або ми розлучаємося. Я тебе люблю, але існувати в таких умовах не можу.

Відповіді Лариса не отримала.

У принципі, вона на неї й не чекала, розуміючи, що чоловікові доведеться дуже добре подумати.

Повернулася Лариса відпочила й повна сил. Вона вже встигла списатися з колишнім керівництвом, і тепер усе, що їй залишалося зробити — прийти й написати заяву.

— З’явилася, — незадоволено фиркнув Максим і демонстративно відвернувся до телевізора. Щоправда, довго він не протримався й уже секунд через тридцять випалив: — у батька на фірмі величезні проблеми! А все через тебе! Відпочити тобі захотілося! Не могла пару місяців почекати?

— Та яка різниця? — здивовано підняла брову жінка. — На вашій фірмі завжди купа проблем. Ось тільки твій батько звик, що всю цю гору розгрібаю я, а тут довелося самому працювати.

— Ми сім’я! У майбутньому бізнес дістався б мені! А тепер… — чоловік махнув рукою й похмуро вимовив: — усе захапає Алка з чоловічком. А я? Я стільки років…

— Ти? — перебила чоловічка Лариса. — Що ти? Ти до сімейного бізнесу не доторкався! Усе на мене звалив! Я ж не хотіла йти до вас працювати, знала ж, що мене експлуатуватимуть! Але ти наполіг!

— Я дбав про наше майбутнє! Батько не молодіє, скоро йому б стало важко дбати про справи й…

— І нічого! Я й так за нього майже всю роботу робила! Підписати папірці й дурень зможе!

— Ти повернешся, вибачишся і зробиш усе, щоб зменшити збитки! — гаркнув Максим, ударяючи кулаком по столу. — Так уже й бути, а про домашні справи я згадувати більше не буду. Зараз же підеш, чуєш! Ще не все втрачено…

— А якщо не піду, що ти зробиш? Га?

— На розлучення подам! Якщо про сім’ю дбати не хочеш!

— Ой, налякав…

Лариса досить спокійно поставилася до слів чоловіка. За минулий тиждень вона дуже багато думала й дійшла досить невтішних висновків. У жінки виникло питання — а чи любив її колись Максим, чи він одружився винятково через фірму?

Лариса ж так і не дочекалася відповіді на своє останнє повідомлення, а це багато про що говорило. І якщо вже чоловік ставить її перед вибором гарувати як проклятій або залишитися без чоловіка…

Що ж, вона вибере другий варіант. Квартира в неї є, поки що там, щоправда, квартиранти живуть, але це не страшно, за тиждень з’їдуть.

Заробляти вона буде досить пристойно, вистачить і на ремонт, і на відпустку за кордоном. Але зате вона буде жити, а не існувати!

А то, взяли моду, звалити проблеми на тендітні жіночі плечі… Досить, доброго потроху…

Отак, бачите, буває, коли чоловіки забувають, що дружина — не кінь робочий і не безкоштовний додаток до сімейного бізнесу. Іноді, щоб тебе нарешті почули, треба просто забрати себе з цієї гонки й припинити тягнути на собі чужі обов’язки.

А як ви вважаєте, чи правильно Лариса поставила чоловіка перед ультиматумом, чи варто було спробувати поговорити ще раз?