Півроку тому у мене не стало дружини. Їй було 28 років, мені 30 років. Відносини були чудові, щиро кохали одне одного.
Три тижні до цього не стало її мати. Я залишився із трирічною донькою.
Я в цей момент мало не збожеволів, а тесть і зовсім перестав розуміти, що навколо відбувається, за один місяць витратити дружину, з якою прожив майже 40 років, і дочку. Після похорону мені довелося переїхати до своїх батьків, бо в цей момент у мене тільки-но закрутився бізнес і не можна було підставляти людей, а з донькою комусь треба було сидіти.
І ось я розривався між роботою, донькою та вбитим горем тестем. Було шкода мужика, та й мені з ним якось легше було, ми один одного підтримували.
З дружиною ми жили в одному будинку з її батьками, і з нашою донькою у дворі дружила дівчинка і одного разу, десь через 3 місяці після того, як не стало коханої, до мене підійшла мати тієї дівчинки. Вона запропонувала будь-яку допомогу.
Вона виявилася дуже дбайливою, доброю мамою та порядною дівчиною. Якось коли я вкотре приїхав до тестя відвідати його, зустрів цю дівчину біля під’їзду, розговорилися, і вона опинилася у квартирі.
Ми з тестем цього вечора випивали та перебрали. Увечері ми з ним розійшлися спати по різних кімнатах.
Та дівчина виявила бажання залишитися у нас, я ліг на диван, а її поклав на сусіднє ліжко. Вранці ми прокинулися без одежі в одному ліжку.
Ініціатива була її, вона прийшла до мене і ми переспали. Я коли прийшов до тями, був приголомшений.
Після цього я поїхав і намагався відволіктися роботою та спілкуванням із донькою. Під час наступного візиту до тестя все повторилося приблизно за цією схемою.
Вона гарна та мила дівчина, дітей любить, наші з нею діти дуже дружать і, як вона зізналася, я їй дуже подобався. Мабуть, через це я не міг у вічі їй сказати, що після того, як я з нею переспав, мені стало дуже боляче на душі.
Я став її ігнорувати, не відповідати на її повідомлення та дзвінки та всіляко уникати її. Вона все зрозуміла і тепер ми при зустрічі лише «привіт і бувай». Після всього цього я собі не знаходжу місця, я згрішив, зрадив, мені зараз дуже погано, я не сплю ночами і весь час перепрошую свою дружину і плачу біля її фотографії.
За життя я ніколи їй не зраджував, а прожили ми разом 10 років. Я не знаю, що мені тепер робити, відвідували думки звести рахунки з життям, але зупиняє те, що в мене дочка. Я обожнюю її і не можу від неї піти.
Я вірю, що на тому світі рідні душі побачаться і що я їй скажу, якщо, звичайно, вона захоче там мене після цього бачити.
— Зі своїм любим чоловіком Валентина жила, як у Бога за пазухою, — так сама…
Пізній зимовий вечір був. У кутку біля вікна стояла та величезна пухнаста ялинка, вся у…
Після розлучення з дружиною Захар із села поїхав до іншого міста. Шкода було сина Артемка,…
— Батько, звісно, поводиться огидно, — засмучена Олена. — Але до чого тут мій шлюб?…
Петро Іванович овдовів пів року тому. Швидко пішла його Наталя, добра й працьовита господиня зі…
— У нас завжди Сергійко вважався пупом землі, — розповідає Ольга подрузі про свої сімейні…