— Тільки останні підстилки так роблять! — казала мама чоловіка. — Забрати з сім’ї мужика! П’ять років плуталася з одруженим, це про щось говорить! У них діти, дружина його своїми руками «зробила», тилом була, затишок забезпечувала, а тут прийшла якась

— Просто мені набридло, що свекруха зневажала мою маму. Уже пів року вона при кожній нагоді говорила, як негідно мама вчинила, — каже Ольга подрузі.

— Це життя, доля різними стежками ходить, — киває подруга. — Зрештою, діти чоловіка твоєї мами виросли, всіх він на ноги поставив, має право жити для себе. Якщо не любив він першу дружину, навіщо жити й мучитися? Заради чого? На вулиці він її не залишив, вона не інвалід, не на пенсії.

— Та що ти, яка пенсія, їй 49 років усього, як і моїй мамі, — відповідає Ольга. — Лихо в тому, що його колишня дружина — свекрушина якась родичка. Ось так збіглося. І так, я теж вважаю, що дорослі люди мають право на особисте щастя. Так уже вийшло, серцю не накажеш.

Ользі 26 років, півтора року тому вийшла заміж.

Дітей у пари ще поки немає, тільки-но купили квартиру в іпотеку. Живуть і працюють героїні історії в одному з обласних центрів України. І зараз Ольга не знає: залишатися їй у заміжньому статусі чи розлучатися. З чоловіком стався грандіозний скандал, і такого від чоловіка молода жінка не чекала.

Посварилися через одруження мами Ольги. Мама розписалася зі своїм чоловіком 3 місяці тому, щойно чоловік оформив розлучення з першою дружиною.

Так, зустрічатися почали набагато раніше й робили це потай. Навіть Ольга не знала. Хтось у мами є, а хто — невідомо.

— Хай там як, жінці завжди хтось потрібен, мама ще молода. Ось так вийшло в них, зустрілися, закохалися, і він кілька років чекав, поки молодшій дочці не виповниться 18, оплатив їй зараз навчання й вважав свої зобов’язання перед сім’єю виконаними. А старша донька в нього майже моя однолітка, заміжня вже.

Ольгу мама ростила сама, коли дочці виповнилося 6 років, з її батьком мама розлучилася: тато почав пити, підіймати на маму руку.

Ольга ще пам’ятає ті огидні сцени, свій страх і мамині сльози.

Так, було важко, спочатку бабуся допомагала, потім її не стало. Добре хоча б, що від бабусі залишилося житло.

— Татко мій аліменти платити не вважав за потрібне, а от скандали під дверима влаштовувати — це, будь ласка. Років чотири він маму просто переслідував. Поки знову не одружився.

Ольга вважає, що саме через болісне заміжжя і жахливе розлучення мама і не вступала більше в шлюб. І тільки зараз, у «золотому віці», пішла під вінець після майже 5-ти років стосунків з одруженим чоловіком.

Дочці вона пояснила, що не рвала чоловіка з сім’ї, не відривала від дітей, спокійно чекала, коли в нього виростуть діти. А зараз… Оля виросла, з дому випурхнула, діти маминого чоловіка теж уже дорослі, чому б і ні?

Колишня дружина чоловіка пережила все це важко.

Чоловіка картала, дітей проти нього налаштовувала. Старша донька з батьком не розмовляє, молодша, щоправда, стосунки підтримує — розуміє, що їй ще кілька років вчитися, а без батьківської допомоги буде нелегко. Допомагати дочці чоловік не відмовляється, а з колишньою дружиною…

— Розлучалися через суд, — каже Ольга. — Вона взагалі намагалася затягнути цю справу — не вийшло, бо навіть зареєстрований він був уже не в спільній квартирі з дружиною, а в моєї мами.

Машину кинулася ділити, хоча він на квартиру претендувати не збирався, у нього є нерухомість, щоправда, за містом і ще одна квартира в іншій області. Загалом, жінці прикро, жінка взялася мстити.

Але найголовніше — колишня дружина маминого чоловіка — далека родичка свекрухи. Ну і чоловіка, відповідно. Коли стало ясно, до кого пішов чоловік із сім’ї, свекруха зі свахою міцно посварилася, обізвала її всяко, сказала, що бачити її не хоче.

Ольга тоді спокійно до цього поставилася. Та й чоловік говорив, що не засуджує, мовляв, дорослі люди, самі розберуться.

А от його мама по матері Ольги «прогулювалася» регулярно, не соромлячись і з очевидним задоволенням.

— Тільки останні підстилки так роблять! — казала мама чоловіка. — Забрати з сім’ї мужика! П’ять років плуталася з одруженим, це про щось говорить!

У них діти, дружина його своїми руками «зробила», тилом була, затишок забезпечувала, а тут прийшла якась ……, яка свою власну сім’ю зберегти не змогла, і будь ласка — дітей кинув, ручкою помахав. Хто так робить? Мені поважати сваху ні за що!

Ольга раз вимагала припинити таку розмову, два.

Але мама чоловіка все поверталася до теми, до того ж до Ольги дійшли й чутки, які мама чоловіка розпускає про сваху: і клейма ніде ставити на ній, і така, і сяка. І одного разу Ольга не витримала.

— Уже хто б говорив, — висловила невістка в очі. — Мама з сім’ї мужика забрала? Від дітей, так? Тільки діти там уже давно ніжками ходять своїми, молодша в інституті вчиться. Цікаво, а звідки тоді у Вашого сина сестра старша є, по батькові сестра? І різниця між ними всього пів року?

Тобто, Ви з одруженим не плуталися, так? Ви з чужим чоловіком спати лягли, коли в нього дружина дитину чекала. Нічого Вас не бентежить у ситуації? Є ж різниця? У мого чоловіка спочатку визнано батьківство, а потім у Вас свідоцтво про шлюб з’явилося, тому що не можна розлучитися за бажанням чоловіка, якщо його дитині і року немає. А так, так, Ви біла, пухнаста і з сім’ї нікого не забирали!

Ольга думала, що свекруха інфаркт схопить: почервоніла вся, аж задихнулася.

Чоловік Олі в цей час був унизу, з машиною порався, вони разом усі на дачу збиралися їхати, свекор на дачі їх чекав, у відпустці він був.

— Звісно, чоловік зрозумів, що щось сталося, — каже Ольга. — І так, усе, що я їй сказала, — правда. Є старша сестра в чоловіка. Свекор з нею спілкується, інші — ні. Хоча і старшою її важко назвати, пів року різниці.

— Та вже, ось це поворот!

Після цього «повороту», сліз свекрухи, звинувачень, що дочка недалеко від мами відійшла (чому, цікаво), зрозуміло, на дачу ніхто не поїхав.

Ольга з чоловіком повернулися додому, і чоловік висловив, що вона не мала права ТАК розмовляти з його матір’ю.

— По-перше, не твоя справа, що і як у неї з батьком було, — сказав чоловік. — А по-друге, вона старша за тебе, вона моя мати, ти не мала права витягати на світ такий бруд і поливати маму брудом. Я чекаю, що ти перед нею вибачишся.

— Навіть не збираюся, — знизує плечима Ольга. — Не раніше, ніж вона перед моєю матір’ю вибачень попросить. Не мала права витягати на світ такий бруд? Дозвольте, це не бруд, це її життя і обставини появи на світ мого чоловіка. Чому моя мама на літеру «ш», а свекруха — свята жінка, непорочна діва? Так не буває.

— І що чоловік?

— На дачі в батьків, я їх бачити не хочу. Розлучення? Значить, розлучення. Але не я перша почала. Та й чоловік… міг би свою маму просто попросити замовкнути щодо моєї.

Що думаєте?)