Мені 26 років і за спиною вже два шлюби. Я ніколи не хотіла сім’ї, але якось все виходить навпаки.
Перший шлюб через дитину, ну хто ж знав після 3-х років зустрічей, я не зрозуміла, що з себе представляє ця людина. Єдину умову не змогла виконати, не могла я втрачати освіту через декрет.
Але здобути освіту до того, як він здобуде — недозволена розкіш. Розлучилися. Син і не встиг запам’ятати, хто такий цей чоловік.
Другий чоловік — поспішне моє рішення, просто хотілося самостійності. Відразу почали жити втрьох, весілля зіграли самі, все планували, і все виходило, як хотіли.
Але все зруйнувала, як і зробила знову, я сама. Через фінансові нестабільності чоловіка почала працювати цілодобово, швидко зробила кар’єру, дарувала йому подарунки та розбавила.
Сів на шию і ніжки звісив. Ще й спільна дитина в нас не виходила. Зрештою, він подав на розлучення і пішов, наостанок образивши при дитині.
Тепер я знайшла нові стосунки, бувши самостійною, живемо із сином одні. Чоловік молодший за мене на пів року, давно живе окремо від батьків, працює цілодобово, а я вже вийшла на стабільний державний графік до 17 години вечора.
Мені подобаються його ведмежі обійми та відсутність шлюбів, та й стосунків за плечима. Але я чекаю чогось.
Невже все може вийти? Мені сподобалися перші 3 місяці віч-на-віч із сином, потім стало не вистачати чоловічої присутності поруч, і ось знайшовся він.
З сином вони поки що знайомляться і притираються. З’їжджатися, звичайно, поки що рано, та й зламана я стала, як мені здається.
Так незрозуміло і неприємно, якщо він допомагає мені фінансово, без мого прохання. Я вже знаю, де і що мені може в ньому не сподобається, а ось показати себе справжню не можу йому.
Може й не варто? Чи може порвати все, попри бажання? Мені подобається бути поруч, бути з ним, але я думаю, все колись навернеться мідним тазом. Не хочеться ще раз розчарувати себе.
— От що, жінко, дивлюся я, що роботи в тебе по господарству — кіт наплакав.…
Миготіли міста й села, зливалися в одну стрічку краєвиди, ранковий відблиск сонця непомітно змінився вечірніми…
Марину я знав ще з дитинства — дівчинка з тихим, але дуже чіпким поглядом, яка…
Настя в Тараса вдалася дівчиною говіркою, емоційною, і, правду кажучи, трохи галасливою. Вона родом із…
Микола Панасенко аж розцвів, коли почув від свого сина Семена: — Тату, я одружуватися буду.…
Гроші вона, звісно, переказує. Не такі вже й великі, але, в принципі, на дитину вистачає.…