Твої тут тільки соплі під носом! – різко та грубо видала мати. – А у цій квартирі все моє! Я заробила! Виростеш, заробиш собі на кімнату. А тут твоє було, поки я дозволяла тобі користуватися цим! І, до речі… – вона глянула на дочку. – Твої кишенькові гроші від сьогодні скасовуються

Діана, дочка сусідки по дачі, що розповіла цю історію, вперше вийшла заміж у 19 років, а в 20 вже обзавелася донькою Катрусею.

Два юні, не пристосовані до побуту студенти пограли ще рік у сім’ю, а потім Діана повернулася до мами. Та допомагала щосили, душі не чула в Катрусі, водила в садок, пекла млинці, купувала іграшки. Благо, працювала бухгалтером півдня, і при хорошому окладі мала майже вільний робочий день, і могла багато часу присвячувати коханій онучці.

Семен в житті Діани з’явився в той рік, коли дитина пішла в перший клас. Характер у неї вже тоді був вимогливий та непростий, я й сама часом чула з сусідської дачі скандали, які Катеринка закочувала бабусі. Доводилося мені зустрічати і Семена у сусідів, спілкувалася я з Діаною і щиро пораділа за неї.

Сама вона була розумна і цілеспрямована, на момент знайомства з Семеном вже взяла собі двокімнатну квартиру в невеликий борг, закінчила інститут. Заробітки дозволяли їй відправляти Катрусю з бабусею на море, часом і не раз на рік, оплачувати одяг та секції, пізніше гаджети та поїздки до добрих дитячих таборів.

Семен доповнив її міцний побут. Познайомилися вони на роботі, він заробляв майже на порядок більше за Діану. Спокійний, не жадібний, дуже приємний та доброзичливий. З Катею він спілкувався непогано, дівчинка несподівано для всіх прийняла вітчима. Катя та Діана переїхали у квартиру до Семена, через рік Діана та Семен одружилися.

Молодий чоловік не робив секрету, що мріє про дітей. Він охоче порався з Катею, брав участь у житті дівчинки, возив у секції, забирав часом зі школи, вони їздили всією родиною відпочивати, ходили до театру.

Семен допоміг Діані закрити борг за квартиру і через нотаріуса повністю відмовився від будь-яких прав на її житлоплощу. Через кілька років подружжя купило вже свою спільну двокімнатну квартиру. Зарплату Діана не вкладала навіть у загальний бюджет, чоловік оплачував усі витрати та про її гроші навіть не питав.

Гарне життя і Діана зважилася на другого малюка. Їй було всього 30, зі здоров’ям було все гаразд, щоправда, лише з погляду Діани. Наступні три роки подружжя безуспішно намагалося зачати, Катю особливо в курс справи не ставили, вирішивши повідомити по факту. Але про те, що вітчим мріє про дитину, дівчинка знала. Діана зрештою пролікувалася і з радістю побачила на тесті дві смужки. І Катя зненацька замкнулася. Відпросилась у гості до бабусі з ночівлею, поділилася там новиною.

— Довела дівчисько зі своїм чоловіком, це ж треба! Прям не можете без другої дитини, навіщо вона вам здалася, про дівчинку думати треба, Катруся вчора ліків наковталася, бідолашна дитина, ледь врятували!

Лілія Петрівна говорила багато і голосно. Діана мовчала. Наступного дня, нікого не повідомивши, вона з ранку вирушила до клініки і зробила переривання. Повернувшись, показала довідку, пообіцявши, що та ще пошкодує. Але Катюша була дуже рада.

Семену про це Діана повідомила вже за фактом. Того ж дня він повернувся додому і в них із дружиною відбулася довга розмова за зачиненими дверима. Через тиждень Діана зібрала речі – свої та Каті, вони обидві повернулися до дошлюбної квартири матері. Лілія Петрівна приїхала втішити дочку, але та не виглядала засмученою. Просто мовчки розбирала речі, розкладала на місця. Катя так само тихенько облаштовувалась у меншій кімнаті, де завжди була її дитяча. Лілія Петрівна зауважила, що Діана майже не розмовляє з дівчинкою.

Сюрпризи почалися за тиждень. Якось повернувшись зі школи додому, Катя побачила, що меблі з її кімнати зникли, а речі купою лежать у кутку вітальні. Поки дівчинка плескала очима і дзвонила бабусі, повернулася Діана. Вона пояснила дочці, що у другій кімнаті тепер буде її спальня. Лілія Петрівна, яка саме застала цю сцену, запитала, що за новини?

— Я так хочу, – спокійно пояснила Діана, і майже вперше після переїзду від Семена посміхнулася.

— Це ж моя кімната! – у звичному ключі заявила Катюша.

— Твої тут тільки соплі під носом! – різко та грубо видала мати. – А у цій квартирі все моє! Я заробила! Виростеш, заробиш собі на кімнату. А тут твоє було, поки я дозволяла тобі користуватися цим! І, до речі… – вона глянула на дочку. – Твої кишенькові гроші від сьогодні скасовуються.

Катюша пустилася в сльози. Лілія Петрівна намагалася вплинути на дочку, але все було марно. А Діана не жартувала. Катя оселилася у вітальні, спить тепер на дивані, уроки робить на кухні. Її кімнатку зайняла Діана, купила собі розкішний спальний гарнітур, про який завжди мріяла.

Дорогий телефон дівчинки одного чудового ранку виявився замінений на звичайний з кнопками, на телевізорі з’явився пін-код, планшет Діана подарувала сусідській дівчинці. Нових речей, поїздок, насолод у житті дівчинки більше немає. Діана обідає і часом навіть вечеряє в кафе, а додому купує лише те, що вважатиме за потрібне.

Холодильник забитий: фрукти, овочі, м’ясо, риба, сир, олія, яйця. Усі необхідні для здоров’я дитини продукти. Діана справно готує. Але смаків, здатних порадувати Катю, не купує принципово. Перестала оплачувати дорогі секції та оплачувати поїздки. Грошей до рук Катруся тепер не отримує, навіть на шкільні обіди – Діана готує їй бутерброди із собою. Цукерки та тістечка дитина їсть тільки у бабусі, телевізор дивиться в неї ж.

Опіка, яка прийшла до них додому за черговою заявою, не знайшла жодних відхилень. Все необхідне у дитини є, а солодощі та гаджети не найкорисніша річ у принципі хоч для когось, навіть і для дорослого. Мати хвацько закрутила гайки. І, як і раніше, не розмовляє з донькою. З Семеном вони розлучилися. Вирішили, що він виплатить її частину вартості нової квартири грошима.

За кілька місяців Діана повідомила матері, що взяла путівку до Туреччини, виліт за два тижні. Лілія Петрівна звично почала пакувати речі, готуючись до поїздки з Катрусею. А за день до вильоту до неї на поріг завітала заплакана онука з рюкзаком.

— Діана путівку для себе взяла, виявляється, – зітхнула Лілія Петрівна. – А онуку мені відправила на два тижні. У Катерини істерика була, що вона на море не поїхала.

Лілія Петрівна того дня схопила телефон та набрала номер доньки. Та одразу зняла слухавку.

— Ти довго збираєшся над дитиною так знущатися? – Відразу накинулася Лілія Петрівна. – Чого прагнеш, щоб вона тебе ненавиділа?

— А вона любила колись? – парирувала Діана. – Все зробила, щоб сім’ю мені зруйнувати, а Семен її як свою вирощував, жодного разу ніхто з нас не образив її, не накричав. Чим вона відплатила? Всю душу мені, матері в положенні, вийняла, але свого добилася, не без твоєї допомоги. Я їй обіцяла, що вона пошкодує, якщо цієї дитини не буде – я своє слово дотримаю. Вона думала, що їй жити буде погано? Нехай тепер дізнається, що таке погано. А знущатимуся, як ти кажеш, до вісімнадцяти років, а потім випру з квартири і нехай летить із мого будинку сизим голубом. Погань невдячна!

— Та що ти за така мати… – тільки й змогла сказати Лілія Петрівна.

— Та, на яку вона заслужила! – І Діана поклала слухавку.

— Ось така історія у нас, – гірко зітхає сусідка.

— Ніколи б не подумала, що Діана так із донькою поводитиметься. Вже рік пройшов із розлучення, Семен одружився нещодавно. Діана вся в роботу пішла, працює. Іноді в поїздки їздить одна, одягається добре, звичайно, на дочку тепер витрачатися не треба.

А Катруся у гості поїхала до моєї племінниці, та у сусідньому місті живе. Трохи грошей їй дала з собою, хоч на морозиво.