— Ти або Настя маєте відмовитися від своєї частки в моїй квартирі, — свекруха плакала, звертаючись до сина, і втирала сльози тремтячою рукою. — Бо так нечесно, у мене ж двоє дітей. Вам усе, а Риті — нічого? Так не можна, це несправедливо, я так не хочу. Еге ж, я сама колись дарчу зробила, але то я на емоціях була, не тямила, що роблю

В Анастасії з чоловіком усе ніби ладналося: дев’ятнадцять років разом, двоє діток — син та донька. Живуть вони у великій трикімнатній квартирі, яку ще кілька років тому свекри їм подарували.

Половина — Насті, половина — чоловікова. А свекруха, залишившись сама, переїхала в їхню двокімнатну, за яку подружжя якраз рік тому вже повністю розрахувалося з боргами.

Здавалося б, живи та радій.

Стосунки з батьками чоловіка завжди були теплими, Настя їх як рідних шанувала. Але останнім часом усе пішло шкереберть. А виною всьому — Рита, молодша сестра чоловіка.

— Ти або Настя маєте відмовитися від своєї частки в моїй квартирі, — свекруха плакала, звертаючись до сина, і втирала сльози тремтячою рукою. — Бо так нечесно, у мене ж двоє дітей. Вам усе, а Риті — нічого?

Так не можна, це несправедливо, я так не хочу. Еге ж, я сама колись дарчу зробила, але то я на емоціях була, не тямила, що роблю. Виходить, невістці пів квартири просто так віддали, а рідній дочці — дулю з маком?

Настя твоя взагалі до цієї хати ніяким боком не належить. Відмовтеся, поверніть мені все назад!

Насті від цих слів аж дух перехопило. «Просто так», кажете?

А вона ж добре пам’ятала, як та власність їй дісталася. Рішення це свекруха приймала ще разом зі своїм покійним чоловіком, свекром Анастасії.

Він свою частку дарував невістці ще при житті, а свекруха вже пізніше свою половину синові відписала.

— Моя зовиця з батьками шістнадцять років не спілкувалася, — гірко всміхається Настя. — Навіть коли батько тяжко хворів, а вона могла б допомогти, то й пальцем не поворухнула. Усе ми з чоловіком на собі вивезли.

Історія ця давня й болюча.

Риті було лише дев’ятнадцять, коли з’ясувалося, що вона крутить роман із багатієм, удвічі старшим за неї. Чоловік той розлучатися не збирався.

Була гучна сварка, батько тоді не стримався й дав доньці ляпаса. Дівчина в сльозах зникла з дому, прихопивши з собою всі сімейні заощадження.

Настя тоді тільки-но заміж вийшла, вони з чоловіком на своє житло збирали, по орендованих кутах тинялися. Ті гроші, що свекри вдома тримали, мали стати їхнім першим внеском — Настя якраз чекала на первістка.

Батьки чоловіка страшенно каралися. Настя з чоловіком на час декрету переїхали до них, там і син старший з’явився на світ.

Свою двокімнатну квартиру вони купували вже згодом: батьки Насті отримали спадок і допомогли доньці, чоловік на роботі вгору пішов, тож кредит закрили достроково.

Але між цими подіями була чорна смуга — тяжка хвороба свекра. Мабуть, на нервах усе й вилізло. Синові Насті тоді заледве півтора року було.

Свекра прооперували. Чоловік і свекруха працювали, а Настя одна розривалася: і за хворим батьком доглядала, і за малим сином одночасно.

А Рита в цей час, якщо судити з її світлин у мережах, жила як у раю: подорожі, дорогі сукні, ресторани по всьому світу.

Коханець на ній так і не одружився, але грошей не шкодував.

— Та перша операція не дуже допомогла, — згадує Анастасія. — Ми бігали по клініках, і врешті нам порадили їхати за кордон. Грошей у нас було обмаль. Тоді чоловік зателефонував сестрі: так і так, Ритуню, треба батька рятувати. А вона відмовила.

— У мене від того ляпаса досі щока горить, — заявила Маргарита братові. — Мені сказали, що в них більше немає доньки. Ну то й що? Чого тепер від мене хочете? Ні копійки не дам. У нас медицина хороша, якщо тут нічого вдіяти не можуть, то й там не допоможуть. І взагалі, забудьте про мене, га?

Свекор тоді все зрозумів без слів.

Попросив покликати нотаріуса й лікаря, щоб підтвердив, що він при ясній пам’яті. Взяв із дружини обіцянку, що вона вчинить так само.

Свою частку він подарував невістці — тій, що горщики за ним виносила. Гроші на операцію врешті знайшли, але батько не дожив буквально тиждень.

Минуло багато років.

Нещодавно Рита з’явилася знову. Постаріла, згасла, очі в землю ховає. І не одна — з чотирирічним сином. У хлопчика виявили важкий аутизм.

Батько дитини, поки був живий, сина не визнав — у нього від законної дружини четверо дорослих дітей. А як чоловіка не стало, вдова з дітьми виставили Риту геть із квартири.

Виявилося, що все майно було записане на законну родину, а Рита жила на пташиних правах.

— Якщо вона щось і доведе через суд, то це буде не скоро, — ридала свекруха, якій стало шкода доньку. — А на ту шосту частку нічого ж не купиш. Працювати вона не може — куди їй з такою дитиною? І я вже не маю сил із ним сидіти, сама вся розсипаюся.

Свекруха пустила доньку з онуком у ту квартиру, де зараз живе сама — у двокімнатну квартиру Насті. Настя, хоч і не в захваті, але розуміє: а куди ж їм іти?

Тільки біда в тому, що з хворим онуком свекруха жити не може — хлопчик кричить годинами, іноді й цілу ніч.

— Треба вашу трикімнатну продати, — такий вихід бачить тепер свекруха. — Купимо нам із Ритою по однокімнатній, мені можна і в передмісті, хай і на твоє ім’я буде записана. А ви в свою двокімнатну переїдете, а згодом собі щось більше знайдете.

Настя з чоловіком, звісно, на таке не погоджуються. І справа навіть не в метрах.

Де була та сестра, коли батько в муках згасав? А тепер Насті найобразливіше чути, що вона тут «ніхто».

— А раніше ж була «Настусею, донечкою», — гірко посміхається жінка. — Я все розумію, поки що нікого з хати не жену. Але в нас свої діти підростають, ми маємо про їхнє майбутнє думати. А Рита мала б про себе та сина раніше подбати, поки по закордонах розважалася.

Чоловік Настю в усьому підтримує, із сестрою спілкуватися зовсім не хоче.

Але свекруха не вгаває, вимагає справедливості… тільки от у кожного вона, мабуть, своя.

Отак воно й буває: поки ти поруч у біді — ти рідний, а як приходить час ділити майно, то про добро швидко забувають. Життя — штука непроста, і кожен у ньому сам обирає свій шлях і свою відповідальність.

А як ви вважаєте, любі читачі, чи повинна невістка жертвувати майном заради родички, яка колись відвернулася від родини, чи справедливість у цій ситуації вже давно розставила все по своїх місцях?