Засуджувала зради, а сама стала коханкою. У своєму житті я часто стикалася з прикладами зрад у моєму оточенні. Завжди засуджувала та не розуміла цього. Я навіть не намагалася зрозуміти.
Ті, з ким зраджували, у моїй голові були гіршими людьми цього світу, які не заслуговують на пробачення. Але я, так відчайдушно відстоюючи раніше бік відданих, сама стала «розлучницею» або просто жінкою легкої поведінки.
Я ніколи не хотіла вивести його із сім’ї. Я завжди дуже хвилююся за його сім’ю, її цілісність. Я легко, без ревнощів вислуховую історії про його дружину. Більше того, мені це цікаво.
Я люблю його. Простим, наївним, чистим коханням. Сльози в мене вдома на самоті, приховані від нього переживання, відсутність можливості з будь-ким поділитися своїм болем. Адже засудять. Відмовилася б я від цієї історії, якби я мала можливість відмотати час назад? Ні.
Я люблю, і я щаслива його бачити у кожну нашу зустріч, хай вони й дуже рідкісні. Я відлітаю на сьоме небо зараз від нього. Ми не побачимось щонайменше пів року. І це найважче, що мені доводилося переживати останнім часом.
Буває ж так у житті: людина роками живе поруч із нами, всміхається, вітається, а в…
— Припленталася, «зірка», — злостиво шепоче жінка собі під ніс, — буде тепер сидіти, балухати…
— Мамо, та заспокойся ти вже! — намагалася заступитися за бабу Тоню донька, але Женя…
— Оленко, а може, млинчиків? — лагідно спитала бабуся, зазираючи дівчині в очі. — Ні,…
Я завжди, знаєте, з якоюсь тихою ненавистю чекала свій день народження. Не тому, що роки…
Знаєте, Валентина — жінка рішуча. У неї все по поличках, усе до ладу. І зараз…