З колегами в офісі обговорювали історію, як дівчина увела з сім’ї чоловіка. Жінки старше 40 років затято цю саму коханку засуджували, аргументуючи тим, що вона завдала біль дружині та дітям. Як же так, лишити дітей без батька!
А я щиро дивуюся, чому та сама коханка повинна думати не про себе, а про чужу їй жінку і про якихось гіпотетичних дітей, яких вона ніколи навіть і не бачила. Вона має думати про своє щастя, про свій комфорт.
Якщо чоловік не переймається своїми рідними дітьми, про те, як вони зростатимуть без батька, то чому має про це думати чужа жінка? Він вважає за можливе залишити своїх рідних дітей на дружину, не переживає за їхній психічний та емоційний стан, не думає про те, як житиме його дружина. То чому ж про все це має думати коханка!
Коли це сказала, на мене озброїлися всі жінки. Але я впевнена, що якщо чоловік йде з сім’ї, значить йому там погано і некомфортно, значить йому там погано і вже не тримає нічого. З добрих сімей, де є кохання, гармонія та затишок чоловіки не йдуть. І це все має створити жінка! І це більше дружину треба звинувачувати, що не змогла створити таку сімейну атмосферу, яка має бути.
І не треба говорити, яка погана жінка коханка, що уводить із родини чоловіка та батька. Чоловіки не цуценята безвільні, яких взяв на руки і забрав. Він сам ухвалює рішення йти чи ні. І якщо він не хоче, то ніяка коханка його не зможе забрати. Значить, там уже немає нічого, не кохання, ні пристрасті, ні спільних інтересів, ні захоплень, ні розуміння, ні душевного тепла, ні затишку. І в цьому винна явно не коханка.
Я вважаю, що про свою родину мають думати чоловік та дружина, а не якісь сторонні люди. Коханка все робить правильно, якщо їй добре та комфортно з цим чоловіком, то вона і робить все, щоб він залишався назавжди з нею.
Одна співробітниця назвала мене злою жінкою. Але зараз у мене другий шлюб, у першому чоловіка у мене як раз відбили. І я вважаю, що тоді, у молоді роки, я зробила багато неправильних речей, що призвело до цього. Винна в цьому сама і точно не коханка. Чи не вона, так інша могла бути на її місці.
Другого чоловіка в мене ще до весілля відбили, в цьому теж моя вина, а потім, через багато років, я повернула його назад. Але це вже інша життєва історія.
Якщо чесно, нічого такого розкішного ми тоді не мали — звичайна міська галявина, розкладний столик,…
— І йому це, знаєте, в саму насолоду, — ділиться Дарія Тимофіївна з подругою, важко…
Світланка витерла останню тарілку, поставила її в шафку й стомлено опустилася на стілець: — Домила!…
— Знаю, що він тебе дратує, — мовив Денис дружині, — але ми ж сто…
В Анастасії з чоловіком усе ніби ладналося: дев’ятнадцять років разом, двоє діток — син та…
— Свекруха знову Новий рік з нами святкуватиме? — обурилася Олеся, ледь стримуючи роздратування. —…