В нас є своя квартира, але живемо зараз на заощадження, які відклали, чоловіку пропонують роботу в іншому місці, але там прийдеться житло орендувати, а наша квартира тоді буде простоювати, орендарів я сюди нізащо не пущу

Гординя чоловіка руйнує наш налагоджений побут. Я одружена 7 років, у нас росте донька, їй 4 роки. Живемо нормально. Буває іноді навіть просто чудово. Але іноді й сварки трапляються. Все як у всіх.

Мій чоловік працював на високій зарплаті. Потім його скоротили, тепер він переживає. Я підтримую його як можу. І ось уже 3 місяці ми живемо на накопичені заощадження. Але незабаром вони закінчаться.

Чоловік поки що не може знайти роботу. Його давній знайомий пропонує йому виїхати до іншого міста. Але поїхати з ним я не можу, адже скоро народжу другого сина. Я зараз на шостому місяці, в нас тут своя квартира. Жити на орендованій квартирі немає бажання.

Тут на низьку зарплату чоловік не хоче йти. До мого тата теж не хоче йти працювати. Він самостійний, не хоче приймати допомоги ні від моїх, ні, тим більше, від своїх рідних. Його батько навіть запропонував нам гроші, але він відмовився.
Він хоче таки виїхати.

Для себе чоловік уже все вирішив. Мене кличе із собою, але куди я поїду! У чужому місті, з маленькою дитиною, та ще та вагітна, не хочу. Пропоную зачекати, але він не хоче. Каже, що якщо я зараз не поїду, то коли з’явиться син, вже точно не зможемо поїхати. Ось сиджу і кукую тут. Мої батьки також відпускати мене не хочуть.

У принципі, чоловік спокійно може працювати у мого батька, але гордість йому не дозволяє. Ось за тиждень чоловік поїде. Так не хочу його відпускати. Вирішила, коли народжу сина, поїду за ним.