Доньці 10 років. Начебто вже має розуміти, що можна робити, а чого не можна.
Вчора подзвонила свекруха і сказала, що хоче з нами поговорити серйозно. Я спочатку не зрозуміла, в чому річ, адже стосунки у мене з нею прекрасні.
Як бабуся, вона теж супер. Донька щовихідних у неї, приїжджає задоволена, з подарунками та враженнями.
Цілий вечір ділиться тим, що робили з бабусею Ніною. І мультики дивилися, і ласощі готували, і в парку білок годували.
З моєю мамою вона не має таких теплих стосунків, може тому, що там є ще онуки (діти моєї сестри). І ось ми з чоловіком чекаємо на «важливу розмову».
Перебрали всі варіанти, аж до страшної хвороби свекрухи та заповіту на квартиру та дачу. Але те, що озвучила свекруха, шокувало нас!
Виявилось, що дочка переказує свекрусі все, що відбувається за тиждень у нас удома. Часто із подробицями, які не обов’язково розповідати стороннім.
Мене просто вразило те, що дочка виявилася стукачкою, інакше не назвеш. Чи вона таким чином хотіла заробити любов та прихильність бабусі?
Дочка розповідає про наші із чоловіком сварки та примирення, про те, куди ми витрачаємо гроші, про те, що у п’ятницю ввечері можемо замовити піцу та випити та ще багато чого. Свекруха каже, що ми не економимо, не готуємо, а ще й спиваємось!
Я не знала, що їй сказати. Чоловік почав лаяти доньку, а потім і матір, чому вона, доросла людина, слухала плітки маленької дівчинки, і не пояснила, що так не можна робити.
Дочка тепер у вихідні сидить удома, свекруха образилася, а ми з чоловіком перестали обговорювати при дитині навіть найнезначніші новини. Все лише у своїй кімнаті.
Чоловік сказав доньці: “Ми тепер тобі ніколи довіряти не зможемо, ти нам як чужа”. Вона розплакалася, я теж сказала, що це вже надто.
Зі щасливої родини ми перетворилися на людей, які ненавидять одне одного. Що робити, підкажіть?
— Ну, чого ти плачеш? — сусідка по палаті лагідно погладила її по голові. —…
— Мамо, ну де ми стільки візьмемо? У нас просто немає таких грошей! — Як…
За вікном промайнула зграйка галок, і на коротку мить Ганна завмерла, проводжаючи їх поглядом. Колись…
— Мамусю, мене у відрядження відправляють на два місяці. Залишишся з Олежком? — голос доньки…
— Валеро, нашому синові потрібен новий телефон і кросівки, — за вечерею повідомила Тамара. —…
— Мама в лікарні, — злякано видихнув Вова, поклавши слухавку. — Лікар дзвонив. Схоже, мама…