Відносини розвивалися дуже стрімко, через кілька місяців ми почали жити разом, через півроку він зробив мені пропозицію, і на річницю наших стосунків ми побралися

Ми з чоловіком зустрілися чотири роки тому, і між нами спалахнула пристрасть. Відносини розвивалися дуже стрімко, через кілька місяців ми почали жити разом, через півроку він зробив мені пропозицію, і на річницю наших стосунків ми побралися.

Дрібні проблеми, сварки завжди були, але ми продовжували кохати одне одного, і все було добре. Через два роки у нас з’явилася донька, але народилася вона з дуже серйозним генетичним захворюванням, за три місяці їй дали інвалідність.

Нині доньці рік. Чоловік не відвернувся після її народження, а навпаки, завжди підтримував мене та щиро любив і любить доньку. Але на консультації у генетиків нам пояснили, що при плануванні наступних дітей ми повинні пам’ятати, що ймовірність народження хворої дитини у нас 25%, оскільки ми обидва носії одного мутованого гена, це рідкісний збіг.

Мені генетик осторонь сказала, що наступну дитину треба народжувати від іншого чоловіка. З того часу все змінилося.

Я думала про це постійно, дуже хочеться мати повноцінну здорову дитину. Поступово помітила, що у цих переживаннях, та й побуті, прибиранні, приготуванні, пранні та численних проблем з донькою, любов до чоловіка пройшла.

Він дуже неакуратний, був єдиним сином у сім’ї, за якого завжди і все робила його мати. Навіть стіл протерти не може.

Також мені стало очевидно, що дивимося ми в різні боки, він не проти випити, любить жирну шкідливу їжу і вечори проводить лежачи на дивані перед телевізором. Я ж навпаки, намагаюся вести активний і здоровий спосіб життя, але варто мені приготувати корисну страву, як він верне ніс і йде в магазин купувати сосиски.

Також я люблю спорт, книги, подорожі, а він захоплюється переважно переглядом серіалів і задовольняється пляшкою. Вдома ми ніколи не розмовляємо, лише обговорюємо справи: що купити, що зробити.

У будинку справами він також не займається, завжди потрібно викликати майстрів. Щодо роботи, то тут він молодець.

В університеті закінчив магістратуру, а на роботі дійшов до посади директора. Але! Зараз я помічаю, що на тлі побуту, несумісності інтересів і проблем з дитиною, я втратила до нього інтерес.

Я почала звертати увагу на інших чоловіків, але щоразу намагаюся в собі придушити інтерес. І тепер я розгублена.

З одного боку, не хочу йти від людини, яка не кинула нас із донькою у скрутну хвилину і яка дає нам гарне забезпечення, а також дитині завжди краще з рідним татом. Тим більше, складно з хворою дитиною знайти іншого чоловіка.

З іншого боку, важко бути з людиною, з якою немає спільних інтересів, з якою ми просто живемо під одним дахом, а також дуже хочеться планувати ще одну здорову дитину. Як вчинити?