Я дружу зі своїм співробітником Василем уже 8 років. Почалося все із дружнього спілкування під час роботи, а потім я закохалася.
Він одружений і двоє діток, і я заміжня з двома дітьми. Ніхто нічию сім’ю розбивати не збирався.
Ми зустрічалися виключно на роботі, близькість також траплялася на роботі. Так, до речі, це я його спокусила, до зустрічі зі мною він 15 років був гарним і вірним чоловіком.
Він у мене, і я в нього перші. П’ять років тривав наш роман, кохання у мене було божевільне, мрії про спільну сім’ю.
Але він одразу сказав, що дружину не покине ніколи. До речі, я бачила їх випадково вдвох у місті — довгонога красива блондинка, серце защеміло від ревнощів.
Я не вважаю себе взагалі красунею, але знаю собі ціну. Потім усе зійшло нанівець, вірніше, це я почала змушувати себе перестати думати про нього. Почала роботу над собою, над своїми почуттями. І вийшло!
Я почала остигати, ми поступово перейшли в до дружніх стосунків. Він мені близький, він майже рідна мені людина.
Йому я можу багато чого розповісти, поділитися проблемою, попросити пораду. І немає почуттів, є тільки теплота до нього, як до прекрасної людини, найкращої з чоловіків.
— Та нормальне в мене було дитинство, як у всіх, — зітхає Тетяна. — Ніхто…
Нашій Ксенії от-от стукне тридцять п'ять. Жінка вона вільна, під вінцем ніколи не стояла. Діточок…
Мене звати Аня. Мені 32 роки, і я маю власну квартиру в Києві. Купила її…
— Ти зовсім про родину не думаєш, — мати стояла на порозі квартири, стискаючи ручку…
— Ой, Оленко, ну й дала ж ти маху! Як уже на те пішло, треба…
Зінаїда Федорівна впевнено штовхнула двері кухні й різко загальмувала на порозі. Пакет із порожніми пластиковими…