Він старший на 10 років, людина непогана, але поки що весь в боргах, виплачує кредит на житло та машину, він зовсім не вміє розпоряджатися грошима, хоча непогано заробляє – гроші у нього йдуть крізь пальці, він марнотрат і не вміє планувати, оптимізувати витрати, такі панські замашки й широкі жести

Півроку тому я познайомилися з дуже гарним чоловіком, який ось тільки зробив мені пропозицію. Мені 22 роки, він старший на 10 років.

Людина він непогана, але поки що весь в боргах, виплачує кредит на житло та машину. На мою думку, він зовсім не вміє розпоряджатися грошима, хоча непогано заробляє – гроші у нього йдуть крізь пальці, він марнотрат і не вміє планувати, оптимізувати витрати. Такі панські замашки й широкі жести.

Він дає мені можливість рекомендувати, як витрачати гроші, оскільки вважає, що я не можу краще знати, як розпоряджатися ними, якщо сама таку суму не заробляю. Але ж після весілля це буде наші спільні гроші, правда?

Чи у нього вони будуть його особисті, а мені доведеться випрошувати на кожну дрібницю і звітувати про витрати “його грошей”? Я зовсім не дурна, маю вищу освіту, але хорошої роботи, а значить, і відповідних заробітків, поки що немає.

До цього працювала в інтернет-магазині, зараз шукаю схожу роботу в інтернеті з гнучким графіком та нормальною зарплатою. Але поки що мені не щастить.

Дітей я люблю, але сама їх заводити поки що не планую. Я не знаю, чи варто виходити заміж за людину з таким ставленням до мене.

Він не скупий, дає гроші на одяг, посиденьки з подругами в кафе, але не так багато й вимагає звіту, як я витратила гроші. Але я не звикла до такого ставлення до себе.

Я молода, вродлива, люблю їздити за кордон (раніше з іншими чоловіками виходило), хоча розумію, що сама на все це не заробляю. Але я не збираюся витрачати своє життя на роботу по 12 годин – це чоловічий обов’язок.

У майбутньому я хочу подорожувати, побачити світ, але у мого майбутнього чоловіка (якщо я погоджуся, звичайно) плани зовсім інші, розвивати свій бізнес, планувати дітей та будувати заміський будинок.

Це все дуже розмиті плани, незрозуміло, коли все це буде і чи взагалі буде, а час минає. Я з часом не молодшаю і боюся, що він може знайти мені заміну, коли я йому набриднемо, навіть якщо на той час ми будемо одружені.

Боюся помилитись, виходячи заміж за нього, боюся жити у вічних боргах та стати домогосподаркою. Допоможіть, будь ласка, порадою, що робити? Чи варто приймати його пропозицію?