Віра була звичайною сільською дівчиною, яка після закінчення школи вступила до університету та переїхала до міста

Віра була звичайною сільською дівчиною, яка після закінчення школи вступила до університету та переїхала до міста. Після навчання дівчина так і залишилася там, бо знайшла хорошу роботу. Декілька місяців тому померла її матір, а батько залишився в селі сам. Дівчина не мала часу навідувати його: то робота у неї, то ще щось.

Щовечора телефонувала батькові, коли поверталася з роботи, але й у нього не було часу на розмови: то дах ремонтує, то порається по господарству.

Дівчина все ж випросила на роботі вихідний та поїхала до тата. Ще перед цим заїхала в магазин, купила чоловіку гостинці, а матері квіти на могилу. Вона вже ішла своєю вулицею й раптово натрапила на тітку Галю, яка любить попліткувати.

– Ой Вірочко, давненько тебе не було. Квіточки, мабуть, для мамусі привезла? Ой, дитино, свого татка не впізнаєш, так помолодів. Ніколи й не вгадаєш, чому…

– А що сталося? – запитала Віра.

– Та не хочу відкривати тобі усі карти — сама все скоро дізнаєшся, – махнула рукою Галька. – Мачуху батько привів. Уже з місяць. Ще й року не минуло, а він вже нову жінку знайшов, уявляєш?

Віра не могла зрозуміти, що таке тітка їй розповідає. Батько ж завжди говорив, що буде доживати сам. Як він міг так швидко забути матір? Та і їй нічого не сказав. Галька почала розповідати, що ця жінка має двох дітей: донька одружена, а син в армії.

Хто ж то така – просто прийшла на все готове до її рідного дому. В них будинок був хороший, батько мав машину та й господарство непогане. Вона ж просила батька шукати одиноку жінку, без дітей, якщо йому вже закортить

Віра зайшла на подвір’я. Батько порався у хліві. Підняв голову, посмішкою зустрів доньку і замість привітання почув:

– Ти що тут одружуватися збираєшся? Чому нічого не розповідаєш?

Батько підійшов ближче і тихенько сказав:

– Як же тебе сповістиш, якщо ти раз на рік батька відвідуєш?

В цей момент з будинку вийшла жінка, а кругом все було чисто так, прибрано, квіти підлиті, на городі охайно. Жінка ввічливо привіталася до дівчини, а та буркнула їй у відповідь:

– Треба було продати господарство.

Батько аж здригнувся:

– А чого ж продавати? Витратити всі гроші, а потім сидіти, склавши руки? Я ж тут відпочиваю духовно, не так нудно мені.

Віра замовкла, а потім промовила:

– Чого не знайшов самотню жінку? Тепер нащадки цієї будуть і на мою спадщину претендувати? Міг би про мене подумати.

Батько не поступався:

– Те господарство нікому, окрім мене, не потрібне. Тим більше вона має і своє.

В цей момент мачуха промовила:

– Не сперечайтеся, щоб всі сусіди чули, краще ідіть на кухню, там пиріжки вже готові.

Батько відразу схопився:

– Куди ти ідеш?

– Додому, завтра донька хотіла приїхати, допомогти тут з городом, то скажи їй, що я вдома на неї чекаю. А ви тут залишайтеся, нічого вашого собі не заберу.

Батько, в чому стояв, в тому і побіг за мачухою, тільки докірливо кинув:

– Я теж іду, доню, господарство на тебе залишається — все твоє! Роби, що хочеш!

Що ви думаєте з цього приводу?