Вони жили у його квартирі, купленій до шлюбу, жили на його гроші повністю, оскільки вона була у декреті, сам він винаймав окрему квартиру, оскільки колишня дружина відмовлялася жити з ним, а виганяти її до батьків чи сестри він не став

У своєму житті я ніколи не думала, що зв’яжусь із розлученим чоловіком. І тим більше ніколи не збиралася виховувати його дитину або приймати в сім’ю. Але вийшло так, що зустріла і закохалася саме в такого.

З колишньою дружиною в нього були дуже холодні стосунки, маленького сина бачив час від часу. Але вони жили у його квартирі, купленій до шлюбу, жили на його гроші повністю, оскільки вона була у декреті. Сам він винаймав окрему квартиру, оскільки колишня дружина відмовлялася жити з ним, а виганяти її до батьків чи сестри він не став.

Коли ми зустрілися, впізнали одне одного краще, стали разом жити, я почала поступово пізнавати його ситуацію. З грошима теж було не дуже легко, адже майже всю свою зарплату він віддавав колишній дружині. Оплачував квартиру та всі додаткові витрати. А нам потрібно платити за оренду, продукти, машину, і грошей зайвих зовсім не залишалося.

Мене ця ситуація не влаштовувала, і він вирішив поговорити з колишньою дружиною. Домовився, щоб дитину взяли до садка, щоб вона вийшла на роботу і платила хоча б частину витрат сама. Але вона так звикла жити на його шиї, що відразу стався скандал, де чимало невтішних слів було і про мене.

Він ще довго намагався дійти якоїсь домовленості з дружиною, але в результаті йому довелося навіть подавати до суду, для встановлення спілкування з дитиною, оскільки вона перестала навіть відповідати на його дзвінки та змінила замки у його квартирі.

Спочатку йому було її шкода, але після втручання ще й її сім’ї, щоб він відписав цю квартиру їй та дитині, він розлютився. Викликав дільничного та виставив їх за двері, а квартиру вирішив продавати. Я була повністю згодна з таким рішенням, тим більше, що колишня дружина на вулиці б і не залишилася.

Її сім’я цілком забезпечена і одразу прийняла її до себе. Після цього з усіх родичів на нас виливався потік ненависті. За рішенням суду, сина до чотирьох років, як мінімум, він може бачити лише у присутності матері. А вона на цих зустрічах веде себе зовсім неадекватно.

Злисловить, грубить, ображає його. Знайшла якогось чоловіка і спеціально приходить із ним і починає просто на очах колишнього чоловіка з ним цілуватися. Виводить його з себе будь-якими способами. Я в це не втручаюся, але через такі зустрічі мій чоловік став дуже нервовим, злим, засмученим.

А я думаю, на які підлості та гидоти вона ще здатна і чи варто далі продовжувати наші стосунки. Нещодавно він запропонував мені вийти заміж і поїхати з іншого міста. Залишити все позаду та почати заново. Обіцяє, що зробить усе, щоб я була щасливою.

Я хоч і люблю його, але маю стільки сумнівів. Що буде далі? Виплата аліментів до 18 років, постійні дзвінки та зустрічі, адже він не перестане бачитися із сином, а якщо в майбутньому привозитиме його до нас на кілька днів? Все одно доведеться стикатися з його неадекватною колишньою дружиною і завжди терпіти її замашки. Чому не можна мирно розійтися і жити кожному своїм життям? Навіщо так низько опускатися і пакостити? Можливо, вона досі його любить, ось і не може відпустити.