Всі 35 років моя мама казала, що я ніхто, а в Києві не зможу добитися успіху

Мені дуже боляче — серед рідних почуваюся непотрібною та чужою. Мама в мене владна, авторитарна, завжди казала мені, що краще знає, як жити. На мої слова про те, що я доросла і не потребую порад, ображалася і казала: «Ах ти доросла, я тебе не тримаю». І після цього могла психологічно давити, ігноруючи, тримаючи на дистанції, щоб я зрозуміла, що так не можна їй відповідати.

Вона завжди каже: “Я твоя мати, а ти підпорядкована”. У цьому злитті, коли вона завжди вважала себе розумнішою, сильнішою і кращою, я загубилася. Де я та мої потреби, чого я взагалі хочу? Якщо їй було потрібно, я завжди була поруч, підтримувала маму у вирішенні її питань, на всі прохання відгукувалась, не могла відмовити, відсунула на останній план себе та своє життя.

Мама завжди хитро збивала мене з пантелику, якщо я жила самостійно в іншому місті, вона говорила: «Ти не зірка, які у тебе таланти, щоб бути в столиці?» Я починала сумніватися у своїх рішеннях і одного разу повернулася до мами до свого міста. Рік жила з нею, і вона мені сказала: «Та мало, що я кажу, де твоя голова?» І тут же «довіряй мені, я твоя мама», а потім «треба було самій думати» (і сміялася).

Я хочу психологічно позбутися мами всередині мене, тому що дуже залежна від її думки. Це жахливо… Фінансово я самостійна багато років, а от у житлі немає. Спочатку жила у старшого брата рік, і протягом року він принижував мене за друзів. Брат допомагав мені на прохання мами, щоб бути добрим сином, заслужити її любов. Але допомагав мені не від душі, вічно дорікав і говорив: Що ти можеш сама? Ти ніхто! У тебе мізків немає! Моя мати фінансово залежить від брата, він її купив, вона повністю за нього. І вони об’єднуються проти мене.

Нещодавно брат налетів на мене, вона навіть слова не сказала на мій захист. Він мене мало не жбурльнув, а мама посміхалася і сиділа в телефоні. Я встигла втекти і закритися у ванній кімнаті, але для мене це був удар з обох боків. Вони мене підставляли, принижували, брат ображав… І я зрозуміла, що за кілька останніх років зазнавала болю від зради близьких. Не хочу більше спілкуватися з ними, мені неприємно, я хочу повернути свою самооцінку, право говорити свою думку. Як мені вийти з цього стану жертви і здобути впевненість?

Ангеліна, 35 років