Нещодавно я потрапила в таку ситуацію. Пішла до магазину за продуктами (справа була ввечері) і, виходячи, зустріла свого давнього клієнта по роботі.
Виходила з магазину з повними пакетами і товариш люб’язно оголосив мене підвезти (до дому було пристойно йти). Ну і йому по дорозі, начебто. І в цьому жесті я нічого страшного не побачила. Так багато хто робить — сусіди, знайомі, живемо у невеликому селі, все, як на долоні.
Пізніше я дізналася, що того вечора цей товариш загуляв з друзями і провів невідомо де ніч. Сказала мені це подруга, його сусідка, яка була свідком, як він повернувся вранці і був далеко нетверезий. Але найжахливіше, що я виявила буквально через два дні, пропала моя банківська картка.
Я згадала, що коли виходила з магазину, сунула її в кишеню куртки (кишені не дуже глибокі) і можливо випустила її. Або сідаючи в машину, або вже в машині. Карта з моїм ім’ям та прізвищем. Карту я заблокувала.
А через тиждень на сторінку в моїй соцмережі почала заходити родичка того чоловіка. З нею у мене нормальні, але далекі стосунки (були зустрічі по роботі, вона працює педагогом). Репутація у неї неоднозначна: з одного боку чудовий педагог, з іншого — жінка, яка любить про усіх поговорити та посміятися. Вона не просто зайшла один чи два рази, а почала це робити по два-три рази на день.
Я здогадуюсь, що карта могла випасти в машині або той товариш десь з кимось провів ту ніч, а хтось, можливо, бачив, як я сідала до машини. Не знаю, що й думати. Але ці відвідування моєї сторінки мене почали дратувати.
Навіщо? Писати і питати: «чому заходиш щодня і мовчиш», немає сенсу. Та й у нас не такі стосунки, щоби щось з’ясовувати. Виправдовуватися нема в чому. З’ясовувати ситуацію — лише розжарювати її. Блокувати цю жінку, теж сприйметься як реакція у відповідь. Та й якщо там щось надумали собі — не переконати. Що робити?
— От що, жінко, дивлюся я, що роботи в тебе по господарству — кіт наплакав.…
Миготіли міста й села, зливалися в одну стрічку краєвиди, ранковий відблиск сонця непомітно змінився вечірніми…
Марину я знав ще з дитинства — дівчинка з тихим, але дуже чіпким поглядом, яка…
Настя в Тараса вдалася дівчиною говіркою, емоційною, і, правду кажучи, трохи галасливою. Вона родом із…
Микола Панасенко аж розцвів, коли почув від свого сина Семена: — Тату, я одружуватися буду.…
Гроші вона, звісно, переказує. Не такі вже й великі, але, в принципі, на дитину вистачає.…