Вимоги свекрухи сильно дратують мого чоловіка, чоловік не ладнає зі своєю мамою, а я як між двома вогнями, начебто він намагається її не ображати, але вона завжди з вимогами: то відвези, то привези, то купи, то відремонтуй, він стійко все це виконує, мені каже, що це обов’язок сина

Вимоги свекрухи сильно дратують мого чоловіка. Чоловік не ладнає зі своєю мамою, а я як між двома вогнями. Начебто він намагається її не ображати. Але вона завжди з вимогами: то відвези, то привези, то купи, то відремонтуй. Він стійко все це виконує. Мені каже, що це обов’язок сина. Але все робить через силу, з тяжким серцем. Як тільки щось, скандал у них трапляється відразу.

Чоловік мені пояснює свою агресію до матері тим, що вона завжди з раннього дитинства на ньому зривалася через те, що батько пішов з сім’ї. Тикала, звинувачувала у всіх гріхах батька. А двох сестер його вона плекала і досі над ними трясеться, хоч вони вже й дорослі.

Говорила, що він хлопчик і обійдеться у купівлі одягу та іграшок. Все для дівчаток було. Свекруха начебто розумна жінка, але завжди намагається чоловіка задіти і начебто спеціально. Завжди говорить так гостро, ніби чекає, коли він зірветься (він спокійна людина, вивести його із себе важко). Як він зірветься і влаштує скандал, вона образиться. Але все одно він повинен їй везти, відвозити і допомагати.

На наше весілля вона не прийшла, бо не за її бажанням все зробили. З нашими дітьми не порається. Точніше взагалі не має до них інтересу. Я так хочу, щоб вони дружили. Хочу дружну родину, але вже втратила надію. Мабуть, їх проблеми з глибини сімейних відносин. Я нічого не можу вдіяти. Тільки все налагодиться, так що свекруха придумає і на пролом вимагає. Починається знову скандал.

Скажіть, як мені бути? Чи не спілкуватися з нею? Якщо я не буду, то чоловік також перестане. Адже я завжди кличу її. Ідемо до неї та її тягну. Або так само намагатися згладжуватися їхні важкі стосунки?