Виявилося, що в мами Павла в день їхнього весілля буде дата — п’ятдесят років. Ось так! І нареченій, і її батькам одразу стало зрозуміло, чим не підійшла перша дата реєстрації шлюбу. Свекруха подумала, що два свята можна поєднати. Весілля сина та її ювілей — чудово ж вийде

— Річ навіть не в принципі, точніше, не тільки в принципі, — каже Наталя, обговорюючи зірване весілля доньки. — Справа в тому, що Єва зрозуміла: чоловік завжди буде підлаштовуватися під маму й слухатиме її.

— Знаєш, я б теж так вчинила, — киває її двоюрідна сестра. — Ще й через обман! У Павла була мільйон нагод повідомити майбутню дружину і все пояснити. Або хоча б спробувати. Але він хитрив, викручувався, мудрував і справжньої причини не називав.

У Наталі мала виходити заміж єдина донька, Єва. До весілля готувалася вся родина, і, як водиться, нареченій та її рідним довелося добряче понервувати.

Спершу з вибором дати, потім із кількістю та списком гостей. До того ж Євочка надто прискіпливо вибирала сукню та ресторан, де мало відбутися свято.

З майбутнім чоловіком, якого звати Павло, Єва познайомилася на своїй першій після отримання диплома роботі. Незабаром обоє змінили місце, але спершу залишалися в приятельських стосунках, а десь за рік їхнє спілкування вийшло на новий рівень.

Павлу — двадцять вісім, Єві — двадцять п’ять. Гарна пара! Вони оголосили про своє рішення побратися рідним, познайомилися з батьками одне одного.

Наталі та її чоловікові Павло сподобався. Чоловік уже почав «підбивати» кошти не лише на майбутнє торжество, а й на те, щоб допомогти молодятам із житлом.

З мамою Павла, щоправда, познайомитися не встигли, вона виховувала сина сама. Але донька наче теж нічого поганого про майбутню свекруху не казала: привітна, симпатична, така прутка жінка.

— Навіть дуже прутка, — усміхається тепер Наталя.

Першою перешкодою на шляху до РАЦСу став вибір дати.

Обрали, подали заяву через інтернет, а за два тижні Павло попросив наречену заяву забрати або якось змінити дату, мовляв, мамина найкраща подруга саме цього дня точно не зможе приїхати.

Дата реєстрації була «красива», Єва хотіла саме її. Трохи посперечалися: до чого тут їхнє весілля і подруга мами нареченого? Завжди ж знайдеться той, кому та чи інша дата буде незручна.

Але Павло м’яко наполягав, і Єва зітхнувши погодилася. Не сваритися ж на самому старті сімейного життя з чоловіком та майбутньою свекрухою через якісь числа.

Урочистості перенесли на три тижні. Почали готуватися впритул, Єва сукню вибрала, Наталя з чоловіком знайшли невелике кафе. Зал там був приблизно на двадцять п’ять гостей.

Стільки спочатку й запланували: лише найближчі родичі та друзі, ну й подруга мами нареченого, яка, буцімто, колисала малого Павлика на колінах колись.

— А потім Павло Єві сказав, що його мама хоче запросити більше своїх родичів та приятелів, а в цьому кафе обмежена кількість місць, — продовжує жінка. — Ми вже й завдаток віддали, і взагалі, ну хто так робить? У нас домовленість була, що навпіл платимо, приблизно порівну й було гостей спочатку.

— Я доплачу, — відповіла майбутня свекруха доньці, передала обіцянку через Павла.

Тільки місце проведення весілля все одно довелося міняти, знову їздити, дивитися, меню вибирати. Робили це все Наталя з чоловіком — у них машина, їм, мовляв, зручніше.

Гаразд, вибрали, витратили нерви, час, гроші, знову все замовили, тепер уже на сорок осіб. Тут ще донька через сукню нервувала.

І знову нова умова від Павла: мама хоче, щоб увесь натовп, який мав кататися й фотографуватися з молодими, поїхав на кладовище: батько Павла і мати свекрухи не дожили до цього дня — треба вшанувати пам’ять.

— Тут уже Єва не стерпіла, у неї свято, яке кладовище? — обурюється Наталя. — Будь-якого іншого дня можна поїхати й щось там ушанувати, віддати шану.

Тут Павлик і проговорився.

— У мами традиція, що вона у свій день народження обов’язково до батька і до матері на цвинтар їде, а тут навіть не день народження, а цілий ювілей! — сказав наречений і замовк, усвідомивши, що бовкнув явно зайве.

Єва з нареченого все витягнула: виявилося, що в мами Павла в день їхнього весілля буде дата — п’ятдесят років. Ось так!

І нареченій, і її батькам одразу стало зрозуміло, чим не підійшла перша дата реєстрації шлюбу.

Свекруха подумала, що два свята можна поєднати. Весілля сина та її ювілей — чудово ж вийде!

— І гостей потім додавали, бо це колеги його матері, і це кладовище, бр-р-р, — пересмикує плечима сама Єва. — У мене свято, а ми на цвинтарі? Та й потім, хто так робить?

Я наречена, я хочу бути в центрі уваги на своєму весіллі, а моя свекруха сидітиме серед, переважно, своїх родичів та друзів, справжньою іменинницею і вітання прийматиме?

Вона — центральна постать, а ми з її сином — так, «статистами». І моїм рідним та друзям сидіти й дивуватися: а що ми святкуємо?

На запитання про те, чому Павло не сказав одразу, що мама просить їх призначити торжество саме на день свого народження, він відповів, що так вийшло б дешевше (!). Чому не сказав?

— Не думав, що це так важливо, — потис він плечима. — Ну і привітали б мою маму всі, не першим тостом, а другим, що тут такого?

— А я хочу, щоб усі тости були лише за нас! — огризнулася Єва. — І взагалі, ти пішов на поводу в мами, не сказавши мені ні слова? Це як?

— Ну і що тепер, все вже готове майже, — буркнув Павло. — Гості квитки взяли, завдаток внесено.

Єва того ж вечора заяву на реєстрацію шлюбу відкликала і Павлу про це написала. І ні, вона не пропонувала нової дати, відмінної від дня народження свекрухи.

Вона відмовилася виходити за нього заміж зовсім. Наталя з чоловіком доньку підтримали. Так, вони вдруге втрачають гроші, але сума, порівняно з тим, що могло б далі чекати на їхню доньку, невелика.

— І все життя матір буде мудрувати і крутити Павликом, — вважає Наталя. — Вже ні!

Сукню Єва продасть, не хоче її залишати, хоча вона й дуже гарна. З Павлом — край. Нехай гості його мами їдуть і святкують. Зрештою, це тільки весілля не буде, а ювілей же залишається.

📝 Відгук від редакції
Кажуть, що справжній характер людини відкривається, коли починаються справжні життєві клопоти, а ще — коли готуєшся до весілля.

Це історія про те, як оманливі на перший погляд дрібниці вказують на великі проблеми в майбутньому. Адже якщо наречений не може захистити власне свято від маминих маніпуляцій, то чи зможе він захистити сім’ю? Чи були ви свідками того, як надмірне втручання батьків руйнувало стосунки молодих?