Вже мені увірвався терпець, запитую його, чи він взагалі памʼятає яка сьогодні дата і де ж мій подарунок?

Сьогодні третя річниця нашого шлюбу. В нас було кохання с першого погляду, і велике гарне весілля (дякуючи батькам).

Чоловік зранку словесно привітав (я нагадала про це перша, бо він, я так розумію, забув) поцілував в щоку і сидів у телефоні до того моменту, поки я не пішла на роботу.

Ні кави тобі в постіль, ні сніданок, абсолютно нічого. Далі після роботи я забігла в ювелірний магазин і купила йому золотий  браслет, і продукти для вечері удвох.

Приготувала все поки він був ще на роботі, поклала подарунок на стіл, сиджу чекаю. Πрийшов з роботи, знову ні подарунка, ні поцілунку. Про квіти я вже взагалі мовчу. Сів у брудній робочій одязі за стіл, (добре руки помив) поїли мовчки, я все ще чекала що він щось скаже.

Вже мені увірвався терпець, запитую його, чи він взагалі памʼятає яка сьогодні дата і де ж мій подарунок?

Каже, що грошей немає , заробітну плату тільки завтра дадуть (у нас з ним с самого початку був окремий бюджет) і грошей у нього на подарунки немає.

Але ж завтра це вже не річниця, і якщо дійсно грошей немає, то можна було б зайняти у друзів або колег до завтра? Коли я почала його питати про подарунок і говорила про зайняти в когось, він запитав мене, чи не позичу я йому грошей до завтра?

Мені  стало так прикро, виходить я для людини немаю ніякого значення, і справа навіть не в подарунку, а в тому, що не можна було вранці на 10 хвилин раніше мене прокинутися і кави заварити?

Чи я дуже багато прошу? Ось таке сімейне життя.