Усі роки шлюбу до нашої родини втручаються батьки. Я до заміжжя боялася, що свекруха налаштовуватиме чоловіка проти мене, як це було у моїх подруг.
Але ніколи не могла подумати, що мої батьки будуть ще гіршими. Із самого початку я зрозуміла, що не подобаюсь свекрусі.
Було прикро. Оскільки ми жили окремо, мене це спочатку дуже непокоїло.
Хоча після того, як чоловік поговорить з матір’ю телефоном, завжди ставав дратівливим, міг навіть накричати. Потім вибачався, але образа накопичувалася.
Але не тільки я не сподобалася свекрусі, а й мої батьки. Суперечка почалася ще до нашого весілля.
Потім все начебто налагодилося, але коли свекруха почала втручатися, намовляти на мене, моя мама з нею посварилася. Тепер дзвонить мені і каже, що краще розлучитися, доки немає дітей.
Нещодавно мені бабуся подарувала свою дачу. Сама вона вже не можете її утримувати, а мої батьки мають свій заміський будинок.
Батьки чоловіка вирішили, що їздитимуть на дачу разом із нами. Вони не мають своєї.
Але я сказала чоловікові, що не хочу їх там бачити. Тим більше, що скажуть мої батьки!
Він передав мої слова свекрусі. Тепер я ворог номер один.
Намовляє мого чоловіка не їздити туди, нічого там не робити, каже, що все це чуже.
Тепер, ближче до весни, я говорю, що треба трохи підправити будинок, прибрати територію, замінити паркан.
Та й у самому будинку потрібно зробити хоча б косметичний ремонт. Адже бабуся через свій вік трохи його занедбала.
Я вже зараз планую все, відкладаю гроші. Але чоловік раптово запропонував продати дачу та його квартиру та купити двокімнатну.
Я зрозуміла, що до цього його підмовляють батьки. Але вартість однокімнатної квартири та моєї дачі різна.
Тому, погодившись на такий варіант, я впевнена, що свекруха запише квартиру або на себе, або на мого чоловіка. А я залишусь ні з чим.
Чоловік образився, сказав, що моя дача, і я можу робити з нею, що хочу. Але він не хоче про неї нічого знати.
Бабуся Люда живе в тій самій квартирі, де колись зростала Віра. Двокімнатна на першому поверсі.…
«Це ж міна уповільненої дії! Я вже мовчу про те, що в доньки одразу після…
— Не хочу я з тобою спілкуватися! Ти поганий! Не любиш мене й не любив…
— Дякую, — сказала Оксана крізь сльози, дивлячись на розмиті вогні нічного міста за вікном…
Ігор любив непомітно дарувати невеликі подарунки своїм шкільним друзям. Як це? А підкладав їм у…
«У житті завжди має бути місце святу!» — вважала Аріна і всіма силами намагалася дотримуватися…